Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Швеця В.А., Литвинова О.М.,за участю прокуроразасудженого Таргонія О.В., ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 вересня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 березня 2012 року.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 листопада 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше неодноразово

судимого, останній раз вироком Кіровського районного суду

м. Кіровограда від 31.03.2008 року за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі, 06.09.2010 року звільненого по відбуттю строку покарання засуджено:

за ст. 395 КК України до арешту строком на 6 (шість) місяців;

за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином 300 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати на користь держави.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 березня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він, будучи особою, щодо якої постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 20 серпня 2010 року встановлено адміністративний нагляд з застосуванням певних обмежень, з 01 січня 2011 року, умисно самовільно залишив місце проживання за адресою АДРЕСА_1, не повідомивши про це працівників міліції, які здійснюють за ним адміністративний нагляд та перестав з'являтися до органів міліції для реєстрації.

Крім того, ОСОБА_5, 12 січня 2011 року о 14 годині, в кабінеті № 2 «1-ий клас», ЗОШ № 30, що по вул. Свердлова, 97, в м. Кіровограді, таємно викрав з сумки ОСОБА_7 належне їй майно, на загальну суму 390 гривень.

Крім того, ОСОБА_5, в лютому 2011 року о 15 годині, в палаті № 1 ендокринологічного відділення Центральної міської лікарні м. Кіровограда, що по вул. Леніна, 45/35, повторно таємно викрав належне ОСОБА_8 майно, на загальну суму 230 гривень.

Крім того, ОСОБА_5, 16 травня 2011 року, о 23 годині в АДРЕСА_2, шляхом обману та зловживання довірою незаконно заволодів належним ОСОБА_9 майном, на загальну суму 331 гривню 20 копійок.

Крім того, ОСОБА_5, в червні 2011 року о 03 годині, проникнувши на територію подвір'я будинку АДРЕСА_3, таємно повторно викрав належне ОСОБА_10 майно, на загальну суму 300 гривень.

Крім того, ОСОБА_5, 24 липня 2011 року, о 05 годині в АДРЕСА_2, діючи повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, заподіяв легкі тілесні ушкодження ОСОБА_11 та відкрито заволодів належним останньому майном, на загальну суму 1522 гривні 90 копійок.

Крім того, ОСОБА_5, 24 липня 2011 року, о 13 годині, в м. Кіровограді, по вул. Леніна, 45/35, повторно таємно викрав належні ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 300 гривень.

У касаційній скарзі засуджений просить змінити ухвалу апеляційного суду та, врахувавши всі пом'якшуючі покарання обставини, призначити йому покарання з застосуванням ст. ст. 69 та 75 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що суд, призначаючи покарання, на його думку, належним чином не врахував всіх обставин, що пом'якшують покарання, зокрема, явку з повинною, визнання вини, щире каяття, добровільну допомогу слідству, а також те, що він хворіє тяжким захворюванням. Також наводить доводи, що стосуються неповноти та однобічності досудового і судового слідства, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вважає, що вони вплинули на суворість призначеного покарання. Крім того, ОСОБА_5 просить звільнити його від відшкодування стягнутої майнової шкоди та судових витрат.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який просив задовольнити касаційну скаргу, думку прокурора, який вважав, що судове рішення слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевірка однобічності, неповноти досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду, викладених у судових рішеннях фактичним обставинам справи, на які є посилання в касаційній скарзі, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України не є предметом перегляду справи в суді касаційної інстанції, тому колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доводи ОСОБА_5 про суворість призначеного покарання та неврахування судом всіх даних про особу засудженого є аналогічними доводам його апеляційної скарги, за результатами розгляду якої було постановлено відповідну ухвалу апеляційним судом.

Зазначена ухвала апеляційного суду за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки в ній правильно викладено суть апеляції, надано аналіз доказів та наведені докладні мотиви прийнятого рішення, а також зазначено підстави, через які подані апеляції засудженого та його захисника визнано необґрунтованими.

З висновками апеляційного суду погоджується і суд касаційної інстанції та вважає мотивованою і обґрунтованою його ухвалу, в тому числі і щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_5 ст. ст. 69 та 75 КК України.

Безпідставними колегія суддів вважає також доводи касаційної скарги щодо необхідності скасування ухвали апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову та стягнення судових витрат з засудженого, оскільки відсутність працевлаштування у засудженої особи не є підставою для звільнення її від цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, судом дотримано вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 та справу розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону. Отже підстав, передбачених ст. 398 КПК України для зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги засудженого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.