Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.

розглянула в судовому засіданні 20 вересня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 07 травня 2012 року.

Вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого:

- 24 грудня 2009 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 510 грн;

- 27 квітня 2010 року Гуляйпільським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України на один рік та шість місяців позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком один рік і шість місяців;

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн.

Із посиланням на статті 71, 72 КК України попередній вирок постановлено виконувати самостійно.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до закону.

Цим же вироком суду засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України, вирок щодо яких не оскаржується.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 07 травня 2012 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задоволено частково.

Вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 квітня 2010 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на два роки та один місяць.

Виключено із вступної частини вироку місцевого суду посилання на судимість ОСОБА_1 від 16 жовтня 2000 року.

Суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за те, що він 22 червня 2011 року біля 08 год. 30 хв. за попередньою змовою із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та іншими невстановленими особами на 61 км залізничного перегону між станціями Гайчур та Гуляйполе ДП «Придніпровська залізниця», який розташований у Гуляйпільському районі Запорізької області, під час руху вантажного потягу № 3185 викрали із вантажних напіввагонів №№ 65703936, 67356949, 66601709 вугілля марки «АКО» загальною вагою 15000 кг вартістю 16678,42 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування вироку апеляційного суду та залишення в силі вироку суду першої інстанції.

Стверджує, що судом апеляційної інстанції істотно порушено вимоги КПК України (1001-05) , окрім того при призначенні покарання не враховано тяжкість вчиненого ним злочину, дані про його особу, знаходження на утриманні малолітніх дітей.

У вироку суду не зазначено рішення про залік у строк покарання попереднього ув'язнення із 23 червня по 22 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав касаційну скаргу засудженого необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи засудженого щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості, не ґрунтуються на матеріалах справи.

За матеріалами справи ОСОБА_1 не працює, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (т. №3 а.с. 93), раніше судимий (т. № 3 а.с. 83, 84-86), скоїв рецидив злочинів.

Негативні дані про особу засудженого наряду з характером та ступенем тяжкості злочину, обставинами, що пом'якшують та обтяжують покарання, правомірно прийнято до уваги апеляційним судом при призначенні покарання винному, яке йому обґрунтовано обрано у виді позбавлення волі.

Покарання, які призначено ОСОБА_1 за попередніми вироками, не досягли передбаченої ст. 50 КК України мети по виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.

За скоєний злочин ОСОБА_1 призначено покарання в межах санкції закону, та яке за розміром не є максимальним. Наведене свідчить про достатнє врахування судом обставин, що пом'якшують покарання, на які засуджений посилається у касаційній скарзі.

Виходячи з викладеного та вимог, передбачених у ст. 372 КПК України, немає підстав вважати призначене винному покарання несправедливим в силу його суворості, як про це стверджується у скарзі.

Окрім того, необґрунтованими є доводи засудженого про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону апеляційним судом.

Під час розгляду справи в апеляційному суді було оголошено та долучено до справи письмові доповнення до заперечень апеляційної скарги. Судове слідство проводилось частково, проведено допит засудженого та оголошено документи, що його характеризують.

У касаційній скарзі засудженого відсутні посилання на порушення вимог ст. 370 КПК України, які тягнуть за собою скасування вироку.

Разом з тим, у резолютивній частині вироку апеляційного суду не зазначено рішення про залік у строк покарання попереднього ув'язнення із 23 червня по 22 листопада 2011 року.

У цьому зв'язку суду, що постановив вирок, належить усунути цей недолік в порядку статей 409, 411 КПК України.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 07 травня 2012 року щодо нього - без зміни.

На підставі статей 409, 411 КПК України суду вирішити питання про залік до строку покарання ОСОБА_1 попереднього ув'язнення.