Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні 20 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2012 року щодо ОСОБА_2

Вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2011 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого що не має судимості,

- за ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки передбачені п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 10294,15 грн., та відшкодування моральної шкоди - 20000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2012 року вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним за вчинення злочину за наступних обставин.

11 лютого 2011 року близько 22 години, ОСОБА_2, в темну пору доби та в умовах снігопаду, керуючи автомобілем ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, на автодорозі с. Літки, при в'їзді в село Новосілку Деражнянського району, в порушення п.п. 10.1, 11.2, 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , під час зустрічного роз'їзду з гужовим возом не вибрав безпечної швидкості руху, проявив неуважність та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка знаходилась на правому узбіччі дороги, внаслідок чого заподіяв їй тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними в момент їх заподіяння.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, не оспорюючи доведеності вини засудженого ОСОБА_3 та правильності кваліфікації його дій, порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень в зв'язку з м'якістю призначеного покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Посилається на те, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, і вказує, на те, що суд безпідставно зменшив суму моральної шкоди.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілої, захисник засудженого ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції у відповідності до вимог закону розглянуто справу і прийнято законне та обґрунтоване рішення. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 без задоволення.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Сенюк В.О., яка вважає, що касаційна скарга потерпілої задоволенню не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Правильність цих висновків і кваліфікація дій засудженого у касаційному порядку не оспорюються.

Доводи касаційної скарги потерпілої про м'якість призначеного ОСОБА_2 покарання є необґрунтованими, оскільки воно призначено відповідно до вимог ст. ст. 64, 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують покарання.

Призначаючи покарання, суд належним чином вмотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, що характеризують особу засудженого. Підстав вважати призначене ОСОБА_2 покарання м'яким, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з вироку, звільняючи ОСОБА_2 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався на те, що той не судимий, має позитивну характеристику за місцем свого проживання, повністю визнав свою вину, щире каяття засудженого та часткове відшкодування завданої ним шкоди, його молодий вік та врахував відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Виходячи з конкретних обставин справи, суд обрав ОСОБА_2 покарання у межах санкцій ч. 2 ст. 286 КК України та дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк. Підстав для скасування судових рішень по справі у зв'язку з необхідністю призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Обране судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

При визначенні розміру моральної шкоди, судом обґрунтовано взято до уваги суть позовних вимог, тривалість моральних і фізичних страждань потерпілої і виходячи з принципу розумності, об'єктивно визначено їх розмір.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані рішення, колегією суддів по справі не виявлено.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Деражнянського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.