Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В. суддів: за участю прокурора Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., Казнадзея В.В., розглянула в судовому засіданні 18 вересня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 липня 2011 року.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, засуджено:

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей,

- за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 371 КК України до покрання у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 127 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарння більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_5 від відбування основного покарання, встановивши йому іспитовий строк 3 роки з покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України;

ОСОБА_6,

громадянина України, такого, що не має судимостей,

- за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік і 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 371 КК України до покарння у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 127 КК України до покарння у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарння більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України суд вирішив звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки та покладенням обовязків, передбачених ст. 76 КК України;

ОСОБА_7,

громадянина України, такого, що не має судимостей,

- за ч. 2 ст. 365 КК України до покарння у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 1 рік і 6 місяців;

- за ч. 1 ст. 371 КК України до покарння у виді обмеження волі строком на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 127 КК України до покарння у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарння у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

Згідно з ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарння більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбуття основного покарання із випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладеннм обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винними в тому, що вони будучи оперуповноваженими відділу карного розшуку Київського РВ ОМУ ДУ МВД України у Одеській області, 3 квітня 2007 року, з метою створення враження активної боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів і подальшого притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_8, з яким вони перебували у неприязних стосунках, домовились між собою про вчинення неправомірних дій щодо останнього.

Цього ж дня, засуджені на автомобілі БМВ під керуванням ОСОБА_7 прибули на СТО, що розташоване на Чорноморській дорозі в м. Одесі. Перевищуючи свої службові повноваження, з метою притягнення ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності за злочин, який він не скоював, ОСОБА_5 висунув вимогу ОСОБА_8 пройти разом з ним, а потім, застосовуючи насильство та спеціальні засоби наручники, посадив його до автомобіля для доставки у Київський РВ ОГУ ГУМВС України в Одеській області. Під час руху автомобіля, з тим, щоб подавити волю потерпілого, ОСОБА_5 завдав потепілому значну кількість ударів по голові. ОСОБА_6, що підсів до указаного автомобіля, також завдав потерпілому удар у голову.

Приблизно о 17:15, доставивши потерпілого в кімнату № 512 Київського РВ ОГУ ГУМВД України в Одеській області, розташованого по АДРЕСА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 продовжили бити потерпілого ОСОБА_8, завдавали йому численні удари у голову, тулуб, ноги та вимагали зізнання у вчиненні злочину, якого він не скоював. Внаслідок катування і побиття, побоюючись подальших незаконних дій з боку працівників міліції, потерпілий погодився з їх вимогами признати факт незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу. Для забезпечення доказів його винуватості ОСОБА_5 дістав з кишені наркотичний засіб канабіс, вагою 5, 2 гр., який він незаконно зберігав при собі, а ОСОБА_6 підклав його до одягу ОСОБА_8, звідки він в подальшому був вилучений ОСОБА_5 у присутності понятих.

Після цього ОСОБА_7 написав пояснення від імені потерпілого про про те, що він придбав та зберігав наркотичний засіб, склав рапорт на і'мя начальника РВ про затримання ОСОБА_8 і протокол обшуку, щодо виїмки у потерпілого наркотичного засобу.

Приблизно о 19:00, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 прибули до місця роботи останнього - на СТО. Перевищуючи свої службові повноваження, без постанови суду та дозволу потерпілого засуджені проникли в приміщення СТО, де зберігалось майно потерпілого і провели його огляд без складання будь-яких процесуальних документів та участі понятих, після чого, разом з потерпілим, повернулись до райвідділу міліції.

Зареєструвавши у той же день за №3195 матеріали щодо ОСОБА_8, засуджені передали їх до слідчого відділення, продовжуючи незаконно утримувати потерпілого у приміщенні Київського РВ ОГУ ГУМВС України в Одеській області з 20:00 год 13 квітня до 13:00 год 14 квітня 2007 року, без законних підстав і без складення будь-яких процесуальних документів.

14 квітня 2007 року по підробленим документам щодо ОСОБА_8 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а також був складений протокол про його затримання до 17 квітня 2007 року. Постановою прокурора ОСОБА_8 був звільнений у звязку з відсутністю підстав для його затримання, а 27 червня 2008 року прокуратурою Одеської області кримінальна справа щодо потерпілого була закрита за відсутністю у його діях складу злочину.

ОСОБА_2 також визнаний винуватим у тому, що під час роботи в правоохоронних органах при невстановлених слідством обставинах, він незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, вагою 5,2 гр і зберігав його при собі, без мети збуту.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з невідповідністю ухвали вимогам ст. 377 КПК України. Крім того вказує, що апеляційний суд не виконав вказівки Верховного Суду України щодо призначення засудженим явно несправедливого внаслідок його м'якості покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора в підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, в касаційній скарзі по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засуджених ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 371, ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 127 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 371, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_7, за ч. 2 ст. 365, ч. 1 ст. 371, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 366 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційній скарзі.

Посилання прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України, оскільки вона, на його думку, не містить належного обґрунтування залишення без задоволення апеляції прокурора на м'якість призначеного покарання, а також на те, що апеляційним судом не було виконано вимоги ухвали Верховного Суду України від 19 травня 2011 року, є безпідставними.

Так ухвалою Верховного Суду України від 19 травня 2011 року було задоволено касаційне подання прокурора та скасовано ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 27 квітня 2010 року, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. При цьому судом касаційної інстанції зазначено, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки суд належним чином не навів переконливих мотивів на спростування доводів, викладених в апеляції, належним чином не перевірив і не зазначив підстави, через які він визнав апеляцію прокурора необґрунтованою.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи прокурора в апеляції та правильно визнав їх безпідставними.

Як слідує зі змісту ухвали апеляційний суд погодився з призначеним судом першої інстанції покаранням, та правильно послався на те, що з моменту скоєння злочинів пройшло більше 4 років і за цей період засуджені ніяких протиправних дій не вчинили, працюють та позитивно характеризуються. Крім того, потерпілий просив не позбавляти засуджених волі та вказав про повне відшкодування йому завданої шкоди.

За таких обставин, колегія судів вважає, що апеляційний суд обґрунтовано визнав законним висновк суду першої інстанції про можливість виправлення засуджених без відбування покарання. Таке рішення відповідає вимогам закону. Призначене ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 28 липня 2011 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.