Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б., за участю прокурора Опанасюка О.В. розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2011 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина України,

не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід залишено попередній - тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 постановлено рахувати з 01.07.2010 року.

Зазначеним вироком також засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 рішення відносно яких у касаційному порядку не оскаржується.

Вироком постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 в рахунок потерпілого ОСОБА_8 4316, 00 грн.

По справі вирішена доля речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2011 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим та засуджений за те, що 8 грудня 2009 року, приблизно о 21 годині, знаходячись біля будинку № 18 на бульварі Шевченка у Ворошиловському районі м. Донецька, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи умисно з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, вчинили розбійний напад на ОСОБА_9, в результаті чого заволоділи грошовими коштами та майном останнього на загальну суму 875 грн.

Крім того, в цей же день, приблизно о 21 годині 35 хвилин, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, знаходячись біля будинку № 30 «б» по вул. Рози Люксембург у Ворошиловському районі м. Донецька, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, вчинили розбійний напад на ОСОБА_8, в результаті чого заволоділи майном останнього на загальну суму 4 316, 00 грн.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_5 порушує питання про зміну зазначених судових рішень щодо нього у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості. Також зазначає про порушення судами кримінально-процесуального закону та вказує на те, що суд невірно кваліфікував його дії.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на заперечення доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим.

Цей висновок, зокрема ґрунтується на показаннях засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які частково визнали себе винуватими у скоєнні злочинів щодо потерпілих та не заперечували про участь при цьому ОСОБА_5.

ОСОБА_5 не заперечував про свою причетність до скоєних злочинів, що вбачається також із змісту касаційної скарги в якій він порушує питання про перекваліфікацію його дій на ст. 186 КК України.

Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 опізнали ОСОБА_6 як свого кривдника та підтвердили, що він разом з іншими засудженими одночасно підійшли до кожного із них, застосували насильство та погрожуючи застосуванням ножа, у зазначений у вироку час відкрито викрали у кожного із них мобільний телефон та інше майно і гроші.

З врахуванням цих та інших, наведених у вироку доказів, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_5 у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст. 187 КК України. При цьому, суд обґрунтовано відкинув твердження засудженого ОСОБА_5, що він не приймав участі у нападі на потерпілих та, що попередньої змови на вчинення розбійного нападу між ними не було, оскільки ці пояснення ОСОБА_5 не погоджуються із свідченнями як засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 так і показаннями потерпілих.

Про узгодженість дій засуджених свідчать майже однакові обставини нападу на кожного із потерпілих, застосування до них спочатку фізичного насильства, а потім погроз застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих. Присутність трьох засуджених навколо кожного із потерпілих сприяла застосуванню такого насильства, яке потерпілі сприйняли як реальну загрозу їх життю та здоров'ю, чим скористувалися засуджені та протиправно заволоділи майном потерпілих.

Крім того, зазначені у касаційній скарзі засудженого обставини, були предметом перевірки апеляційного суду який, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх недостовірними і вирок залишив без зміни. Ухвала відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, органами досудового слідства і судами першої та апеляційної інстанцій досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі. при перевірці справи у касаційному порядку істотних порушень вимог КПК України (1001-05) , які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винуватості ОСОБА_5 як і на правильність кваліфікації його дій, не встановлено. Висновки суду грунтуються на доказах, зібраних з дотриманням процесуального порядку їх збирання.

Тому, підстав вважати ОСОБА_5 необґрунтовано засудженим за ч.2 ст. 187 КК України, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Із матеріалів справи вбачається, що при призначенні ОСОБА_5 покарання судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу та обставини, що пом'якшують покарання - часткове відшкодування шкоди. За таких обставин суд вірно призначив йому мінімальний розмір покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 187 КК України Таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. З таким покаранням погодився апеляційний суд, з ним погоджується і колегія суддів. Підстав для зміни судових рішень та пом'якшення призначеного ОСОБА_5 покарання колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою безумовне скасування судових рішень, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись статтями 395- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 травня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.