Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,суддів:Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Первомайського міського суду Луганської області від 3 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 16 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Первомайського міського суду Луганської області від 3 жовтня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 15000 грн.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 7000 грн.

Вирішено питання про стягнення із засудженого витрат на лікування потерпілої та судових витрат за проведення експертиз.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 16 грудня 2011 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, не маючи посвідчення водія на керування транспортним засобом, приблизно о 21 годині 30 хвилин 9 квітня 2011 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «CHERY AMULET» реєстраційний НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі м. Первомайськ - м. Золоте-5, в порушення вимог п.п. 2.1 (а), 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не впорався з керуванням і виїхав за межі проїжджої частини, де скоїв зіткнення з грунтом. В результаті пасажирка автомобіля ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я, а потерпіла ОСОБА_6 - тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, порушує питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує, що суд не в повній мірі врахував те, що засуджений вчинив тяжкий злочин, в результаті якого потерпілій ОСОБА_6 нанесені тілесні ушкодження небезпечні для життя. Вказує, що суд необгрунтував чому не призначив ОСОБА_5 додаткового покарання, а також не мотивував часткове задоволення цивільного позову.

В запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_5, потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 просили судові рішення щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Посилання прокурора на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину і особі засудженого ОСОБА_5 внаслідок м'якості, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, думку потерпілих, які просили не позбавляти винного волі, наявність обставин, що пом'якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 в повному обсязі, та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, за якою його визнано винним, та про можливість звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи прокурора про те, що суд безпідставно не призначив засудженому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є безпідставними.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання» та п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року (v0014700-05) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд не вправі призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не має права керувати транспортними засобами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 не має права керувати транспортними засобами, а тому і підстав для позбавлення його цього права у суду не було.

Доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного вирішення цивільного позову також є необґрунтованими.

Суд першої інстанції частково задовольнивши цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 щодо відшкодування моральної шкоди, врахував характер правопорушення, фізичні та душевні страждання, погіршення здібностей потерпілої та позбавлення її можливості їх реалізації. Розмір відшкодування збитків потерпілій відповідає вимогам ст. 23 ЦК України, є розумним і справедливим і сама потерпіла з ним згодна.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 законним і обґрунтованим.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно розглянути справу і постановити законні та обґрунтовані рішення, а також підстав для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, як зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.

Керуючись статями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Первомайського міського суду Луганської області від 3 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 16 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.