Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2011 року.

Зазначеним вироком засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, раніше неодноразово судимого,

останній раз вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 23.02.2011 року за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,

за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина

України, який не має судимості на підставі ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді арешту на строк 4 місяці.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 у рахунок відшкодування заподіяної шкоди з кожного по 2 500 грн.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 24 липня 2011 року приблизно о 21:00 у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території дачної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, під час сварки умисно на ґрунті неприязних відносин заподіяв потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

ОСОБА_2, після побиття потерпілої, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи в силу раптово виниклого умислу, відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_3, а саме, зірвав з шиї потерпілої мобільний телефон марки «Нокіа 1110» із SIM-картою оператора мобільного зв'язку «МТС» загальною вартістю 295 грн.

У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що дії засуджених були узгоджені, а тому вони підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 187 КК України. Вказує, що призначене засудженим покарання не є достатнім внаслідок м'якості та його не можна визнати справедливим з огляду на характеризуючи дані про особи засуджених. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу частково та просив скасувати вирок у зв'язку з невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості злочину та їх особам внаслідок м'якості, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 275 КПК України розгляд справи в суді провадиться тільки відносно підсудного і тільки в межах пред'явленого обвинувачення.

Як убачається з матеріалів справи, органом досудового слідства пред'явлено обвинувачення ОСОБА_2 - за ч. 1 ст. 186 КК України, ОСОБА_1 - за ч. 1 ст. 122 КК України.

В ході судового розгляду справи прокурор підтримав дане обвинувачення, не скористався відповідно до вимог ст. 277 КПК України правом змінити обвинувачення, а також не заявляв клопотання про направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з необхідністю застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.

Кримінальна справа була розглянута в межах пред'явленого засудженим обвинувачення, при цьому суд, з дотриманням положень ч. 3 ст. 299 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися.

Тому посилання у касаційній скарзі щодо неправильного застосування судом норм кримінального закону у частині кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є непереконливими.

Що стосується доводів прокурора у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначене за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186 КК України м'яке покарання, то вони не заслуговують на увагу, оскільки покарання засудженим призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням обставин справи, тяжкості вчинених злочинів, даних про їх особи, обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Вважати призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, як про це вказує прокурор, колегія суддів підстав не знаходить.

Рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням суд належним чином мотивував. Наведені у касаційній скарзі доводи щодо неможливості виправлення засудженого без відбування покарання, не є достатніми для визнання неправомірним застосування ст. 75 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.