Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,суддів:Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_5 на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 5 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 5 грудня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди - 2540 грн. 22 коп. і моральної шкоди - 50000 грн.

Вирішено питання про стягнення із засудженого витрат на лікування потерпілого та судових витрат за проведення експертизи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2012 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він о 21 годині 43 хвилини 12 серпня 2010 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «М-412» реєстраційний номер НОМЕР_1, на вул. Б.Хмельницького в м. Устилузі Володимир-Волинського району в порушення вимог п.п. 2.3, 2.9(а), 12.3 Правил дорожнього руху України, не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля і його зупинки, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який перебігав дорогу ліворуч від водія. В результаті потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження та помер.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого, ставить питання про зміну судових рішень та звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. Вказує, що суд не в повній мірі врахував поведінку потерпілого, який теж порушив Правила дорожнього руху України, і крім того засуджений є інвалідом внаслідок захворювання на туберкульоз.

До початку розгляду справи у касаційній інстанції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, відкликав свою касаційну скаргу, а тому на підставі ч. 2 ст. 396 КПК України касаційне провадження за його скаргою підлягає закриттю.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти касаційної скарги засудженого та просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій в касаційній скарзі не оскаржуються.

Посилання засудженого на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, наявність обставин, що пом'якшують покарання - добровільне часткове відшкодування потерпілій майнової шкоди, хворіє на тяжку хворобу - туберкульоз легень, має на утриманні малолітню дитину, вчиненню злочину сприяла груба необережність самого потерпілого ОСОБА_8, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання близького до мінімального, передбаченого санкцією статті, за якою він визнаний винним. Таке покарання, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 законним і обґрунтованим, а призначене йому покарання таким, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому, доводи апеляційної скарги засудженого на суворість призначеного покарання, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, належним чином перевірялися апеляційним судом та були мотивовано відхилені.

Враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння вчинив тяжкий злочин, колегія суддів не знаходить підстав для звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, як про це просить засуджений в касаційній скарзі.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які могли б бути підставами для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень, перевіркою справи в касаційному порядку не встановлено.

Керуючись статями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, закрити.

Вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 5 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 10 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.