2а/1270/7155/2012 Про стягнення пені за порушення строків та обсягів сплати страхових внесків - 12.11.2012 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/7155/2012 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області до Державного підприємства «Підприємство Перевальської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області №15» про стягнення пені за порушення строків та обсягів сплати страхових внесків у розмірі 11809 грн. 90 коп., -

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області до Державного підприємства «Підприємство Перевальської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області №15» про стягнення пені за порушення строків та обсягів сплати страхових внесків нарахованих за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року у розмірі 11809 грн. 90 коп. (а.с.30, 31-33).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, прийняту с порушенням норм матеріального права, та просив її скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги у повному обсязі (а.с.34-37). В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що пеня нарахована за несвоєчасну сплату страхових внесків, що виникла до 01.01.2011 року, заборгованість по пені становить 11809, 90 грн., яка виникла за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року. Вказує, що для нарахування та стягнення пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, надає частина 2 ст.52 Закону №1105, пункту 7 Перехідних положень Закону №2464-УІ (2464-17) , щодо механізму здійснення нарахування пені, то він визначений Інструкцією №36 (z0867-07) .

Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, з огляду на те, що жодна сторона в судове засідання не з'явилась, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Від сторін надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції за наявними у справі матеріалами, на підставі акту перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду ССНВВПЗ України №33 від 13.08.2012 року, позивачем на підставі пункту 8.1 Інструкції №36 (z0867-07) від 12.07.2007 року проведено перевірку та виявлено порушення своєчасної сплати страхових внесків (недоїмки), яка виникла до 2011 року та внаслідок порушення п.2 ч.2 ст.45 Закону №1105, нараховано пені у розмірі 11809 грн.90 коп. Нарахована сума пені визначена з несплачених страхових внесків відповідно до Інструкції №36 (z0867-07) від 12.07.2007 року.

При звернені з позовом до суду, правовою підставою для стягнення зазначених сум пені, позивачем визначені положення статей 45, 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійні захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року 1105-ХІУ, Інструкція «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві професійних захворювань України», затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професій» захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 (z0867-07) .

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону № 1105-ХІУ в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року, за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхувальника стягується пеня згідно із законом.

Пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинам адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституційний Суд України Рішенням від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 (v007p710-01) у справі за конституційним зверненням ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України, частини 1, 3 статті 2, частини 1 статті 28 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (пункт 1.1. резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ним безпосередньо не встановлюється види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правовової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, як підстави кримінальної, адміністративної дисциплінарної відповідальності, та відповідальність за такі діяння. Зазначені питання не можуть бути предметом регулювання підзаконними нормативно - правовими актами.

Відповідно до частини 4 статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) , Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язкові до виконання на всій території України.

Колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин, Закону, який би передбачав нарахування та стягнення, розміру пені за несплату (несвоєчасну сплату) даного виду страхування, не існує. Не може бути правовою підставою для нарахування та стягнення пені Інструкція № 36 (z0867-07) , затверджена Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 12 липня 2007 року. Зазначена Інструкція, не є Законом, який встановлює нарахування та стягнення пені.

Посилання позивача, як на право для нарахування та стягнення пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, на ч. 2 ст.52 Закону №1105, пункту 7 Перехідних положень Закону №2464-УІ (2464-17) , є безпідставним.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, з набранням чинності Закону №2464-УІ (2464-17) , положення ч.2 ст.52 Закону №1105 втратила чинності, тобто перестала розповсюджуватися на право нарахування пені по не сплаті страхових внесків. Посилання на положення пункту 7 Перехідних положень Закону №2464 (2464-17) є безпідставним, з огляду на те, що питання в даному випадку полягає не у стягненні недоїмки зі сплати страхових внесків, що існувала до 2011 року, а питання полягає саме у праві нарахування та стягненні пені за несплату таких страхових внесків.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виходячи з відсутності правових норм, які б встановлювали розмір, порядок нарахування та стягнення, тобто надавали правову можливість здійснити нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, що унеможливлює задоволення позовних вимог позивача. В силу відсутності закону, відсутні правові підстави для задоволення вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України (2747-15) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2012 року по адміністративній справі № 2а/1270/7155/2012 - залишити без змін.

ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.