Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,суддів:Пузиревського Є.Б., Сахна Р.І.,за участю прокурора Сингаївської А.О.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 30 січня 2012 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 30 січня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено:

- за ч. 4 ст. 191 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки, зі сплатою штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4250 грн. в дохід держави.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки, зі сплатою штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4250 грн. в дохід держави.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він працюючи на посаді директора структурного підрозділу ТОВ «Компанія Валіс», будучи посадовою особою і зловживаючи службовим становищем, в період з березня по липень 2010 року шляхом складання завідомо неправдивих документів - видаткових накладних заволодів товарами медичного призначення, які були йому ввірені і знаходилися на складі по вул. Землянська, буд. 10 «а» в м. Донецьку. ОСОБА_5 реалізував вказані товари невстановленим слідством особам і заволодів вилученими від реалізації грошовими коштами на загальну суму 111752 грн. 40 коп., які використав на власні потреби.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому вказує, що дії ОСОБА_5 необхідно перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки наслідки у вигляді заподіяння ТОВ «Компанія Валіс» матеріальних збитків на суму 111752 грн. 40 коп. настали не в результаті службового підроблення, а внаслідок зловживання ОСОБА_5 своїм службовим становищем. На думку прокурора, суд першої інстанції помилково застосував до ОСОБА_5 додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 366 КК України, у виді штрафу, оскільки на час вчинення злочину дане покарання не було передбачено санкцією статті. Крім того, суд в порушення вимог ст. 335 КК України не вказав в резолютивній частині вироку про вирішення цивільного позову.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України ґрунтується на доказах, зібраних у справі, які були належно досліджені та оцінені місцевим судом у їх сукупності і детально викладені у вироку. З вказаним висновком погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 366 КК України є неправильною.

Зокрема, як встановлено судом, тяжкі наслідки, що настали внаслідок учинення ОСОБА_5 службового підроблення, полягали у неотриманні ТОВ «Компанія Валіс» коштів у розмірі 111752 грн. 40 коп. Однак, підроблення ОСОБА_5 документів було способом приховання вчиненого злочину - привласнення чужого майна у великих розмірах, а наслідки, що проявилися, настали не в результаті службового підроблення.

За таких обставин кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 366 КК України за ознакою спричинення тяжких наслідків - є неправильною. За відсутністю такої кваліфікуючої ознаки, дії винного повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України.

Слушними є доводи касаційної скарги прокурора, про те, що суд при призначенні покарання за ч. 2 ст. 366 КК України та при призначенні остаточного покарання за ст. 70 КК України безпідставно застосував додаткове покарання у виді штрафу, оскільки відповідно до санкції статті на момент вчинення злочинів, за які ОСОБА_5 був засуджений, це покарання не було передбачене.

Таким чином доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є обґрунтованими, а вирок суду щодо ОСОБА_5 необхідно змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 328 КПК України залежно від доведеності підстав і розміру заявленого позову суд задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в задоволенні позову. При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 КПК України в резолютивній частині обвинувального вироку має бути зазначено, зокрема, рішення про цивільний позов.

Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону не виконав, вказуючи в мотивувальній частині вироку про необхідність задоволення цивільного позову ТОВ «Компанія Валіс» про стягнення з засудженого 272363 грн. 20 коп., суд не зазначив про розв'язання цивільного позову в резолютивній частині вироку.

За таких обставин, вирок суду в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, про що правильно вказав прокурор у касаційній скарзі.

Крім того, відповідно до ст. 409 КПК України, при вирішенні питання, зв'язаного з виконанням вироку, суд не може вирішувати питання про розв'язання цивільного позову. Тому, в порядку ст. 395 КПК України постанова Пролетарського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2012 року, якою було вирішено питання про задоволення цивільного позову ТОВ «Компанії Валіс» до ОСОБА_5 про стягнення з останнього на відшкодування матеріальної шкоди - 272363 грн. 20 коп., підлягає скасуванню.

Керуючись статями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Пролетарського районного суду м. Донецька від 30 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України та призначити за цим законом покарання у виді обмеження волі строком 2 роки з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 2 роки.

Вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Це ж судове рішення в частині розв'язання цивільного позову і в порядку ст. 395 КПК України постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2012 року скасувати, а справу в зазначеній частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.