Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Марчук Н.О., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

засудженого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянула в судовому засіданні 18 вересня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на вирок Кремінського районного суду Луганської області від 14 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 30 березня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого останній раз вироком від 31 жовтня 2005 року Ленінського районного суду м. Луганська за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі, засуджено:

- за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

За ч. 1 ст. 309 КК України ОСОБА_5 виправдано;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, судимого останній раз вироком від 05 лютого 2002 року Артемівського районного суду м. Луганська за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України на 3 роки позбавлення волі, засуджено:

- за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_1 змінено: виключено з мотивувальної частини вироку вказівку суду про визнання для кожного з засуджених обставиною, що обтяжує покарання - тяжкі наслідки, спричинені злочином.

Виключено з вироку як зайве засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 187 КК України.

Ухвалено вважати засудженими:

ОСОБА_5:

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

ОСОБА_1:

- за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

Виключено з вироку рішення суду про знищення речових доказів-особистих речей ОСОБА_5, рекомендовано в порядку ст. 409 КПК України вирішити питання про їх передачу засудженому чи родичам.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за вчинення ними злочинів за наступних обставин.

У 2000 році ОСОБА_5 у невстановленої досудовим слідством особи незаконно придбав, носив і зберігав без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю - пістолет марки 37 М, калібру 9 мм і бойові припаси до нього - 8 патронів калібру 9мм. У листопаді 2010 року використав його для вчинення злочину.

Так, на початку листопада 2010 року ОСОБА_5, достовірно знаючи, що за адресою: АДРЕСА_1, проживає заможна сім'я ОСОБА_6, вирішив вчинити розбійний напад з метою заволодіння їх майном. Для цієї мети він залучив ОСОБА_1, отримавши від нього згоду на вчинення злочину.

Спільно провели підготовчі дії: на належному ОСОБА_5 автомобілі ВАЗ-2108 поїхали в с. Михайлівку, оглянули місцевість, розташування будинку, вели спостереження за переміщенням проживаючих у будинку осіб.

Отримавши необхідні відомості, ОСОБА_5, озброївшись пістолетом, придбаним незаконно за вищевказаних обставин, і ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, 18 листопада 2010 року приїхали на автомобілі ВАЗ-2108 у с. Михайлівку. Залишивши транспортний засіб на околиці села та взявши з собою пістолет та молоток, засуджені прийшли до АДРЕСА_1, в якому проживала сім'я ОСОБА_6.

ОСОБА_5, залишивши при собі молоток, передав пістолет ОСОБА_1 Після чого вони через хвіртку зайшли до двору, а потім через незамкнуті двері проникли в будинок.

Знаходячись в будинку, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 напали на ОСОБА_6 і, погрожуючи застосувати насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я, почали вимагати передати їм грошові кошти. ОСОБА_5, долаючи опір, який чинив потерпілий ОСОБА_6, наніс останньому два удари молотком по голові, від чого останній упав, а ОСОБА_1 із пістолету здійснив три постріли в потерпілого, який від отриманих вогнепальних поранень помер на місці.

Після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_1 почали обшукувати будинок з метою виявлення цінного майна. Виявивши в будинку дітей ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ОСОБА_1, погрожуючи пістолетом, наказав їм лягти на підлогу.

В цей же час додому повернулась дружина потерпілого - ОСОБА_8, якій ОСОБА_1 також наказав лягти на підлогу.

Обшукавши будинок, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 заволоділи майном потерпілих на загальну суму 62 429 грн.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався в незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу канабісу масою 6,1 гр., який був вилучений 19 листопада 2010 року працівниками міліції.

За вказаним епізодом обвинувачення ОСОБА_5 виправданий за недоведеністю вини у вчиненні злочину.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного засудженому покарання внаслідок суворості, просить судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. При цьому вказує, що всупереч вимогам ст. 16-2 КПК України колегія суддів визначалась не автоматизованою системою, а рішенням зборів суддів, судовий процес не фіксувався аудіо технічними засобами, не дивлячись на заяви засуджених, не допитано експертів, хоча клопотання про їх допит було задоволено судом, порушено право на вільний вибір захисника як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Крім того, зазначає про призначення надмірно суворого покарання та немотивованість щодо цього судових рішень, безпідставне врахування в якості обтяжуючих обставин перебування в стані алкогольного сп'яніння, невідшкодування заподіяних збитків.

Засуджений ОСОБА_1, посилаючись на доводи, схожі до тих, що наведені в касаційній скарзі захисника ОСОБА_2, просить судові рішення змінити, пом'якшити призначене йому покарання.

Засуджений ОСОБА_5 у своїй касаційній скарзі та доповненні до неї зазначає про неправильне застосування кримінального закону, оскільки умислу на вбивство він не мав, будь-якого тиску до дітей і дружини потерпілого не застосовував, докази участі його в убивстві ОСОБА_6 носять суперечливий характер. Вважає, що суди призначили йому занадто суворе покарання, при цьому своє рішення належним чином не мотивували. Також вказує на порушення його права на захист під час апеляційного перегляду справи. Просить судові рішення скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників і засудженого ОСОБА_1 на підтримання поданих скарг, пояснення прокурора, який просив касаційні скарги задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд через допущені під час апеляційного перегляду істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Право громадян на правову допомогу, на забезпечення цього права та права на захист від обвинувачення, при вирішенні справ у судах і вільний вибір захисника закріплено в статтях 59, 129 Конституції України.

Відповідно до підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений має право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Крім того, у рішеннях «Загородній проти України» та «Ханжевачкі проти Хорватії» Європейський суд з прав людини вказав про дотримання права особи, проти якої висунуті кримінальні обвинувачення, яка не бажає захищатись особисто, скористатись юридичною допомогою за власним вибором.

Із матеріалів справи вбачається, що, не погоджуючись із постановленим вироком, засуджені подали на нього апеляції, безпосередньо до суду апеляційної інстанції направили 16 березня 2012 року клопотання: ОСОБА_5 - про допуск до участі в апеляційному перегляді справи захисника ОСОБА_9, ОСОБА_1 - про відмову від захисників, які здійснювали його захист в суді першої інстанції з підстав неналежного виконання ними своїх обов'язків, та надання можливості забезпечити себе послугами іншого захисника за вибором його матері ( т. 6 а.с. 242-243).

Крім того, ОСОБА_1 16 березня 2012 року подав клопотання про призначення йому повторної судово-медичної експертизи ( т. 6 а.с. 247).

Апеляційний суд 16 березня 2012 року відклав розгляд справи на 30 березня 2012 року для виклику захисників засуджених.

30 березня 2012 року суд апеляційної інстанції, належним чином не виконавши вимоги закону, заявлені засудженими клопотання про заміну захисників і призначення експертизи не вирішив, не з'ясував можливість здійснення захисту ОСОБА_5 та ОСОБА_1 тими захисниками, від яких вони відмовлялись, чим суттєво обмежив процесуальні права засуджених і порушив їх право на захист, що відповідно до ч. 2 ст. 370 КПК України є істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи апеляційному суду належить виконати всі вимоги закону, ретельно перевірити доводи, які містяться в апеляціях, а також інші доводи касаційних скарг, за необхідності провести судове слідство та постановити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги захисника ОСОБА_2 та засуджених задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області від 30 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.