Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В., суддів:Щепоткіної В.В., Єленіної Ж.М.,за участю прокурора Волошиної Т.Г., засудженого ОСОБА_5,захисника ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 вересня 2012 року справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Брянківського міського суду Луганської області від 02 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 09 грудня 2011 року.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 02 вересня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Стягнуто з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 300 грн, а також стягнуто судові витрати по справі.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 03 січня 2011 року близько 23:30 повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, між будинками № 12 і № 5 мікрорайону Молодіжний у м. Брянка-13 Луганської області із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, відкрито заволоділи їх мобільними телефонами моделі С902 вартістю 500 грн та «Sony Ericsson W 200i» вартістю 130 грн відповідно.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 09 грудня 2011 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_5, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового та судового слідства, що призвело до неправильної оцінки доказів по справі, просить рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування. Вказує на порушення органами досудового слідства процесуального закону при проведенні його впізнання потерпілими та під час допиту неповнолітнього свідка ОСОБА_9 Порушенням свого права на захист вважає відмову суду у задоволенні його клопотання про допит свідка ОСОБА_10 та не ознайомлення його зі звукозаписом судового засідання. На думку засудженого, у справі не достатньо доказів на підтвердження його винності у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримку касаційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку місцевого суду касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Проте вказані обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який на підставі належної оцінки доказів по справі обґрунтовано залишив вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 без зміни.

Судом правильно покладено в основу вироку послідовні показання на досудовому слідстві, під час проведення очних ставок та в суді потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які розповіли про обставини вчинення злочину, детально описали викрадене у них майно, впізнали ОСОБА_5 та вилучені у нього телефони; показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12; дані протоколів впізнання; очних ставок; висновки судово-медичних експертиз.

При цьому суд дав належну оцінку доказам, на які послався у вироку, з точки зору їх відносності, допустимості та достатності, в тому числі і даним протоколів впізнання потерпілими підсудного ОСОБА_5 як особи, яка відкрито заволоділа їх майном. Суд обґрунтовано визнав ці докази допустимими, незважаючи на технічні помилки, допущені слідчим при складанні протоколів впізнання, про що суд зазначив у окремій ухвалі. Проте зазначені помилки не вплинули на достовірність викладених у протоколах слідчих дій даних, оскільки були підтверджені потерпілими під час проведення очних ставок та в судовому засіданні.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України.

Посилання засудженого на істотне порушення кримінально-процесуального закону при проваджені досудового слідства та в суді колегія суддів вважає безпідставними.

Суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_5 у задоволенні його клопотання про допит свідка ОСОБА_10, матеріали справи щодо якого виділені в окреме провадження, у зв'язку з неможливістю встановлення його місцезнаходження (а.с. 145).

З матеріалів справи вбачається, що допит неповнолітнього ОСОБА_9 проводився в присутності педагога ОСОБА_13, а тому порушень кримінально-процесуального закону при проведенні вказаної слідчої дії колегія суддів не вбачає.

Необґрунтованими є і доводи засудженого про неознайомлення його зі звукозаписом судового засідання, оскільки матеріали справи йому неодноразово надавалися для ознайомлення, а копія диску зі звукозаписом судового засідання вручалася під розписку (а.с. 281-288).

Порушень права засудженого на захист колегія суддів також не вбачає, оскільки згідно з матеріалами справи під час досудового слідства інтереси ОСОБА_5 захищала адвокат ОСОБА_14, від послуг якої він в подальшому відмовився, та яка знову була залучена до участі у справі під час судового розгляду за клопотанням засудженого (а.с. 231).

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які би тягли безумовне скасування постановлених по справі судових рішень, не встановлено.

Покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі на строк 5 років відповідає вимогам ст. 65 КК України, призначене з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, а також даних про особу засудженого, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Брянківського міського суду Луганської області від 02 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 09 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.