Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В., суддів: Щепоткіної В.В., Єленіної Ж.М., за участю прокурора Голюги В.В., захисника ОСОБА_5, розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 вересня 2012 року справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 січня 2012 року щодо ОСОБА_7

Вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2011 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Цим же вироком за ч. 4 ст. 187 КК України засуджено ОСОБА_8, рішення щодо якого в касаційному порядку не переглядються.

Стягнуто з засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно судові витрати в сумі 9433 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він 23 лютого 2010 року близько 13:30 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та іншою особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, з метою заволодіння грошовими коштами у великих розмірах вчинили напад на відділення акціонерного комерційного інвестиційного банку «УкрСиббанк» № 316 по вул. Миру, 24 у м. Рахів Закарпатської області, де з застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я працівників банку ОСОБА_9 та ОСОБА_10, погрожуючи їм спецзасобом - пістолетом «ПМР» серії НОМЕР_1, який за зовнішніми рисами тотожний вогнепальній бойовій зброї - пістолету «Макарова», зв'язали потерпілим руки і ізолювали їх у побутовому приміщенні відділення банку, заподіявши їм при цьому легких тілесних ушкоджень, після чого відкрито заволоділи грошовими коштами банку на загальну суму 236145,63 грн та зникли з місця злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 січня 2012 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок щодо ОСОБА_7 змінити, застосувати ст. 69 КК України та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 187 КК України. При цьому вважає, що при призначенні ОСОБА_7 покарання суд не врахував пом'якшуючих обставин, а саме: визнання ним вини, щирого каяття, сприяння розкриттю злочину, добровільного відшкодування шкоди, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, оскільки йому потрібні були кошти на лікування хворої матері. Крім того, вказує на безпідставне посилання апеляційного суду на посередні характеристики засудженого, натомість вважає, що засуджений характеризується виключно позитивно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_5 на підтримку касаційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Подія злочину, доведеність винності ОСОБА_7 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 4 ст. 187 КК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржувались.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів з урахуванням його особи, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та обставин, що пом'якшують покарання.

Доводи захисника щодо суворості покарання та незастосування судом при його призначенні статті 69 КК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції та їм дана належна оцінка.

Суд повною мірою врахував тяжкість вчиненого злочину, який є особливо тяжким, дані про особу засудженого та обставини, які пом'якшують покарання, у тому числі і ті, на які захисник посилається у касаційній скарзі, зокрема, визнання вини, щире каяття, сприяння розкриттю злочину та відшкодуванню завданої шкоди, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а тому дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, що є мінімальним у межах санкції ч. 4 ст. 187 КК України. Проте ці пом'якшуючі обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому підстав для зміни судових рішень щодо ОСОБА_7 із застосуванням ст. 69 КК України та призначення йому більш м'якого покарання колегія суддів не вбачає.

Доводи касаційної скарги захисника про вчинення ОСОБА_7 злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин є безпідставними і не ґрунтуються на матеріалах справи.

Враховуючи викладене, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Поряд з цим, судом допущені порушення вимог ч. 2 ст. 93 КПК України при вирішенні питання про стягнення з засуджених судових витрат в солідарному порядку, в той час, коли законом встановлено дольовий порядок їх стягнення з кількох засуджених. На вказані порушення апеляційний суд не звернув уваги та не виправив їх за результатами апеляційного розгляду справи. А тому в цій частині в порядку ст. 395 КПК України вирок районного та ухвала апеляційного судів підлягають зміні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

На підставі ч. 2 ст. 395 КПК України вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 січня 2012 року в частині солідарного стягнення із засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судових витрат змінити, встановивши порядок їх стягнення із засуджених в рівних долях.

У решті вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 30 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 12 січня 2012 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.