Колегія суддів cудової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Єлфімова О.В., суддів за участю прокурора захисників засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянула в судовому засіданні 18 вересня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8 на вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 5 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 30 листопада 2011 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено до покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 1 ст. 364 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 1 рік 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки з конфіскацією майна;

- за ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на 1 рік;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки з конфіскацією майна.

За ч. 2 ст. 15-ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_7 виправдано.

ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено до покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки з конфіскацією майна;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями строком на 2 роки з конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 30 листопада 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а вирок щодо ОСОБА_8 постановлено змінити та виключити з нього вказівку про позбавлення її права обіймати посади, пов'язанні з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями. В решті вирок залишено без зміни. Запропоновано суду першої інстанції в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України уточнити розмір застосованої конфіскації до засуджених.

Згідно з вироком, ОСОБА_7, працюючи на посаді сільського голови с. Касперівці Заліщинського району Тернопільської області і відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», являючись службовою особою, що займає відповідальне становище, умисно з корисливих мотивів використав владу всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державними та громадським інтересам у вигляді підриву престижу та авторитету органів місцевого самоврядування, і за попередньою змовою з ОСОБА_8 шляхом обману заволодів чужим майном, заподіявши потерпілому значну матеріальну шкоду, вчинив службове підроблення та за пособництвом ОСОБА_8 одержав хабар у великому розмірі за таких обставин.

30 серпня 2010 року приблизно о 13 годині в с. Касперівці Заліщицького району до ОСОБА_7 звернувся громадянин ОСОБА_9 з приводу надання йому земельної ділянки в с. Лисичники того ж району для будівництва туристичного комплексу.

ОСОБА_7 в робочому кабінеті у приміщенні Касперівської сільської ради, зловживаючи своїм службовим становищем та наданою йому владою, за попередньою змовою з ОСОБА_8, яка також була присутня в кабінеті, з метою умисного заволодіння грошима потерпілого, повідомили останньому неправдиві відомості про те, що за прийняття рішення сесією сільської ради про виділення йому земельної ділянки, необхідно сплатити обов'язкові платежі. В такий спосіб засуджені заволоділи грошовими коштами потерпілого на суму 700 доларів США, чим завдали значну матеріальну шкоду.

1 вересня 2010 року ОСОБА_7 з метою одержання хабара від ОСОБА_10 вчинив службове підроблення: дав секретарю сільської ради для друку складений ним проект рішення сільської ради від 8 липня 2010 року «Про надання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки в АДРЕСА_1 в межах населеного пункту», в яке вніс завідомо неправдиві відомості про надання сільською радою такого дозволу потерпілому. Вказане рішення ОСОБА_7 3 вересня 2010 року підписав, завірив печаткою сільської ради та видав ОСОБА_10

3 вересня 2010 року біля 12 години ОСОБА_7 за сприяння у вирішенні питання виділення потерпілому земельної ділянки біля водосховища в с. Лисичники Заліщинцького району для будівництва туристичного комплексу через засуджену ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_10 хабар у великому розмірі - в сумі 190 000 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить судові рішення щодо нього змінити та виправдати його за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 368 КК України, а за ч. 1 ст. 366 КК України обмежитись мірою покарання-відбутим арештом. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність судового і досудового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вказує на недоведеність його вини у шахрайстві та отримані хабара. Стверджує, що грошові кошти необхідно було сплатити за оформлення землі, а 700 доларів США були отримані ОСОБА_8 в рахунок витрат на паливо-мастильні матеріали та ремонт автомобіля, який вона використовувала в інтересах ОСОБА_10 Також вважає, що видавши рішення сільради, він не завдав будь-якої істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам осіб, оскільки це рішення не надавало право на одержання земельної ділянки.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_8 просить судові рішення щодо неї скасувати та закрити справу у зв'язку з відсутністю в її діях складі інкримінованих злочинів. Вказує, що 700 доларів США вона спільно з ОСОБА_7 отримала на витрати, пов'язані з використанням її власного автомобіля під час збирання необхідних землевпорядних документів для ОСОБА_10 Гроші в сумі 190 000 грн отримала від ОСОБА_10 не для передачі їх ОСОБА_7, а для збору та виготовлення документів землеустрою, тому в її діях відсутній склад злочину, передбаченого ч. 5 ст 27, ч. 2 ст. 368 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених та їх захисників у підтримку касаційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти їх задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються засудженими. У зв'язку з наведеним, доводи засуджених в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що суди першої і апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах засуджених про відсутність в їх діях суспільно-небезпечних діянь, що підпадають під ознаки вказаних злочинів. Зазначені в судових рішення мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам.

Так, висновки суду про доведеність вини засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджуються: показаннями потерпілого ОСОБА_10 про обставини одержання хабара ОСОБА_7 через ОСОБА_8 за оформлення документів на виділення земельної ділянки під будівництво туристичного комплексу; його заявою в правоохоронні органи, де зазначені обставини і дії засуджених, направлені на одержання хабара (т. 1 а.с. 61 ); даними протоколів огляду та вручення грошових коштів, огляду місця події (т. 1, а.с. 24-50, 67-76); протоколом огляду мобільних телефонів ОСОБА_10, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 90, т. 2, а.с. 409-423); показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про те, що сесія Касперівської сільської ради 8 липня 2010 року не проводилась і рішення про надання дозволу ОСОБА_10 на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки в АДРЕСА_1 не приймалося та іншими доказами по справі.

Надавши цим доказам оцінку з точки зору їх допустимості, достатності та достовірності, суд дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих ними злочинів.

Кваліфікація дій засуджених: ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України; ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 368 КК України є правильною.

Доводи засуджених про те, що вони отримали від ОСОБА_10 700 доларів США на обслуговування автомобіля та придбання паливо мастильних матеріалів, а 190 000 грн. для оформлення і виготовлення документів щодо виділення земельної ділянки під будівництво туристичного комплексу були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження дослідженими по справі доказами, з чим погоджується і колегія суддів.

Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, особи засуджених, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та попередження нових злочинів.

Враховуючи, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, касаційні скарги засуджених задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 5 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 30 листопада 2011 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги засуджених - без задоволення.