5-4119км12 Про відмову порушити кримінальну справу за відсутністю в діях складу злочину - 13.09.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2011 року, винесену під час попереднього розгляду, та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року.

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив порушити кримінальну справу щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ст. 356 КК України та притягнути їх до кримінальної відповідальності.

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2011 року, винесеною під час попереднього розгляду справи, в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України, відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину; матеріали скарги направлено за належністю до прокуратури м. Кременчука для проведення перевірки й вирішення питання щодо наявності в діях ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ознак злочинів, передбачених статтями 364, 365 КК України, та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року постанову суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. Обґрунтовуючи свою позицію, наводить доводи щодо наявності в діях ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ознак злочину, передбаченого ст. 356 КК України, зазначаючи, що вони самовільно всупереч вставному законом порядку, без відома ОСОБА_1 двічі провели загальні збори учасників ТОВ «Техно-Комплекс», рішенням яких виключили скаржника з числа учасників товариства. Таким чином, як стверджує ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вчинили самоправство, внаслідок чого заволоділи часткою корпоративних прав, яка йому належала, і спричинили ОСОБА_1 значної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення скаржника та його представника на підтримку доводів скарги, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 251 КПК України при попередньому розгляді скарги потерпілого у справах приватного обвинувачення за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, зазначеного в ч. 1 ст. 27 КПК України, суд має порушити кримінальну справу і призначити її до судового розгляду.

Виходячи з наведеного при попередньому розгляді справи приватного обвинувачення суд зобов'язаний ретельно перевірити достатність даних, які би вказували на наявність ознак злочину, на реальність конкретної події злочину і були би підставами для порушення кримінальної справи.

Цих вимог місцевим судом не дотримано.

Злочин, передбачений ст. 356 КК України, з об'єктивної сторони характеризується сукупністю таких ознак: самовільним, усупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; оспорюваністю правомірності таких дій з боку інших громадян або юридичних осіб; заподіянням цими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; причиновим зв'язком між діями особи і значною шкодою. При цьому під самовільним вчиненням будь-яких дій розуміється здійснення особою свого дійсного або уявного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень.

У скарзі, поданій до суду в порядку ч. 1 ст. 27 КПК України, ОСОБА_1, оспорюючи правомірність дій ОСОБА_3 і ОСОБА_4, наводив докладні доводи щодо наявності в зазначених діях ознак злочину, передбачених диспозицією ст. 356 КК України. При цьому зазначав, що після внесення ним до статутного фонду ТОВ «Техно-Комплекс» 700 000 грн., що складало 43,887% цього фонду, інші учасники товариства ОСОБА_4 і ОСОБА_3 самовільно, без участі й без відома ОСОБА_1, двічі провели загальні збори, на яких прийняли рішення про його виключення зі складу учасників товариства, і таким чином заволоділи часткою, що належала скаржнику у статутному фонді. Свої доводи ОСОБА_1 підтверджував рішеннями господарських судів про визнання рішень загальних зборів недійсними, стверджуючи, що ними констатовано порушення передбаченого законом порядку проведення таких зборів і встановлено безпідставність його виключення зі складу учасників товариства. Зазначав, що цими діями, які утворюють об'єктивну сторону самоправства, йому було заподіяно матеріальної шкоди в розмірі частки 4 848 666 грн. і значної моральної шкоди.

Цих доводів місцевий суд до уваги не взяв, викладених у них фактів не перевірив і не з'ясував, чи містять вони достатні дані, які би вказували на наявність ознак злочину й давали би підстави для порушення кримінальної справи.

Замість цього, суд дав оцінку діям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на предмет їх формальної відповідності вимогам статуту товариства щодо процедури прийняття рішень на загальних зборах простою більшістю голосів. Проаналізувавши рішення господарських судів, суд дійшов висновку, що рішення загальних зборів ТОВ «Техно-Комплекс» було визнано недійсними не з підстав порушення встановленого законом порядку прийняття таких рішень, а з підстав порушення процедури проведення загальних зборів і перевірки підстав для виключення учасника з товариства.

При цьому суд не мотивував, чи виключає порушення процедури проведення таких дій наявність ознак самоправства, а також вдався до оцінки доказів, що виходячи з вимог статей 237, 251 КПК України при попередньому розгляді справи є неприпустимим і здійснюється виключно при розгляді її судом по суті.

Крім цього, суд, зазначивши, що в діях ОСОБА_3 і ОСОБА_4 можуть вбачатися ознаки злочинів, передбачених статтями 364 та 365 КК України, не з'ясував, чи наділені вони як фізичні особами-учасники господарського товариства повноваженнями з виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, і відповідно, чи можуть бути суб'єктами злочинів у сфері господарської діяльності.

Апеляційний суд відповідних доводів скаржника, що були викладені в апеляції на постанову місцевого суду, належним чином не перевірив, не дав на них обґрунтованих відповідей і, залишаючи апеляцію без задоволення, всупереч вимогам ч. 2 ст. 377 КПК України не навів переконливих мотивів, через які визнав апеляцію необґрунтованою.

Наведені порушення кримінально-процесуального закону перешкодили судам повно та всебічно розглянути справу і прийняти законні, обґрунтовані і справедливі рішення, а тому є істотними.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду, під час якого слід з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, з урахуванням доводів ОСОБА_1, викладених у скарзі, поданій у порядку ст. 27 КПК України, а також в апеляційній і касаційній скаргах, належним чином перевірити наявність підстав для порушення кримінальної справи і прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2012 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.