Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Орлової С.О., Квасневської Н.Д.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2012 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого: 20 квітня 2011 року Новоукраїнським районним судом

Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 75 КК України на

3 роки позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком й остаточно призначено покарання в виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на засудженого згідно зі ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати з постійного місця проживання й не змінювати його без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; періодично з'являтися для реєстрації в ці органи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 і ОСОБА_3, щодо яких вирок суду не оскаржується.

Вирішено питання про речові докази. В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано винними й засуджено за вчинення злочину за наступних обставин. 13 лютого 2012 року приблизно о 23-й год. засуджені за попередньою змовою між собою з метою таємного викрадення чужого майна прибули до домоволодіння ОСОБА_4, розташованого в АДРЕСА_1. Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перелізли через паркан цього домоволодіння, а ОСОБА_2 залишився з боку вулиці та спостерігав за навколишньою обстановкою. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 викрали з території подвір'я три секції паркану, виготовленого з металевої сітки «рабіци», які передали через паркан ОСОБА_2 Цими діями засуджені завдали потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на загальну суму 204,75 грн, з місця злочину зникли, а викрадене майно здали у пункт прийому металобрухту, розташований в м. Новоукраїнці по вул. Курчатова. У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду щодо ОСОБА_1 й направлення справи щодо цього засудженого на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону й невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому, не погоджуючись із застосуванням судом ст. 75 КК України, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 раніше судимий і повторно вчинив тяжкий злочин, що, на думку прокурора, свідчить про його схильність до протиправної поведінки й підвищену суспільну небезпеку. Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо правильності встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Виходячи з вимог ст. 65 КК України та застережень, які містяться в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі - постанови), призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Частиною 2 статті 75 КК України передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Виходячи з системного аналізу цих положень, змісту ч. 3 ст. 78 КК України та роз'яснень, наведених у п. 10 постанови, вчинення особою нового злочину під час іспитового строку суди мають розцінювати як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

Цих вимог місцевий суд не дотримався.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2011 року ОСОБА_1 було засудженого за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України засудженого було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Під час іспитового строку ОСОБА_1 вчинив новий аналогічний злочин. Незважаючи на це суд, призначивши засудженому покарання за новий злочин і остаточне покарання за сукупністю вироків, повторно застосував щодо ОСОБА_1 ст. 75 КК України, що є неприпустимим.

З урахуванням наведеного судом було неправильно застосовано кримінальний закон, у зв'язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України вирок суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід вжити всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи, в разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину призначити йому покарання з дотриманням вимог ст. ст. 65, 71, 78 КК України та застережень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання». Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо цього засудженого направити на новий судовий розгляд.