Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О. В.,

суддів Сахна Р. І., Матієк Т. В.,

за участю прокурора Деруна А. І.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2012 року.

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2011 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 212 КК України - на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 3 роки без конфіскації майна; за ч. 2 ст. 366 КК України - на строк

4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 3 роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених

ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, будучи одночасно директором та головним бухгалтером ТзОВ «Франко-Стандарт», наділеним адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими функціями, з метою заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток цього товариства умисно всупереч вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) при складанні та подачі податкових декларацій з податку на прибуток до ДПІ у м. Івано-Франківську, протягом 2006-2008 років безпідставно завищував суми валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість. Унаслідок цього

ОСОБА_1 умисно ухилився від сплати ПДВ в розмірі 1 009 841 грн, податку на прибуток підприємства в розмірі 1 075 587 грн, податку з доходів фізичних осіб в розмірі 544 409 грн, що призвело до ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 2 629 837 грн, що є особливо великим розміром.

Крім того, ОСОБА_1 у зазначений період, з метою ухилення від сплати податків вчинив службове підроблення офіційних документів, а саме вніс завідомо неправдиві відомості до декларацій з ПДВ, що спричинило настання тяжких наслідків.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2011 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду від 01 квітня 2011 року та ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня

2011 року щодо ОСОБА_1 прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, подав до касаційного суду скаргу в якій звертав увагу суду Вищої інстанції на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_1 Посилався на безпідставне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2012 року вищевказану ухвалу апеляційного суду щодо

ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.

Апеляційний суд під час розгляду справи за апеляцією прокурора вирок місцевого суду скасував частково і постановив новий, яким дії

ОСОБА_1 перекваліфікував з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України, в цій частині вирок місцевого суду скасував - звільнив засудженого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 цього Кодексу.

Цим же вироком апеляційний суд визнав винним і засудив

ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 212 КК України із застосуванням ст. 53 цього Кодексу до покарання у виді штрафу в розмірі 2 629 837 грн з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, на строк 3 роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю.

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеності винуватості засудженого у вчиненні злочинів та правильності кваліфікації його дій, просить вирок апеляційного суду змінити, зазначити, що дії підсудного суд кваліфікує за ч. 1 ст. 366 КК України (в редакції 05 квітня 2001 року), яка пом'якшує його кримінально-правове становище.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить з урахуванням ч. 3 ст. 5 КК України вирок апеляційного суду змінити і пом'якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора, а скаргу засудженого вважав необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 399 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для органів дізнання чи досудового слідства при додатковому розслідуванні і суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Згідно зі ст. 378 КПК України вирок апеляційного суду повинен відповідати вимогам, зазначеним у статтях 332-335 цього Кодексу. Крім того, у вироку апеляційного суду зазначається зміст вироку суду першої інстанції, суть апеляції, мотиви прийнятого рішення.

Ці вимоги закону судом апеляційної інстанції не виконано.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 лютого 2012 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня

2011 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд (т. 12, а.с. 63).

Як вбачається з цієї ухвали, касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляцій суті, всіх зазначених апелянтами доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі доводи не дав і свого рішення про залишення без зміни рішення суду першої інстанції належним чином не мотивував.

Проте, під час нового апеляційного розгляду суд, у порушення вимог ст. 399 КПК України, не виконав зазначені вказівки касаційного суду й за наслідками нового апеляційного розгляду у вироку не дав вичерпної відповіді на доводи, які були наведені в скарзі прокурора щодо безпідставності звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Допущенні порушення кримінально-процесуального закону тягнуть скасування вироку апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд під час якого необхідно знову перевірити доводи апеляції прокурора про відповідність призначеного місцевим судом покарання вимогам кримінального закону, а також перевірити доводи касаційних скарг прокурора та засудженого ОСОБА_1

З огляду на викладене, вирок апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.