Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О. В.,

суддів Сахна Р. І., Марчук Н. О.,

за участю прокурора Волошиної Т. Г.,

представника потерпілої ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 20 березня 2012 року.

Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від

18 лютого 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк 6 років; за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів

ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і долю речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 26 листопада 2008 року приблизно о 21:30, пошкодив віконне скло і проник у будинок АДРЕСА_1, де виявив його господаря - ОСОБА_3 та з метою заволодіння його майном наніс останньому удари руками та ногами по різних частинах тіла, чим завдав потерпілому тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості: легких та тяжких, останні були небезпечними для життя потерпілого в момент заподіяння.

Після чого ОСОБА_2 заволодів належними ОСОБА_3 грошима в розмірі 1200 дол. США та 3000 грн, медалями та іншим майном, а всього заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 10 966,52 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Апеляційний суд під час розгляду справи за апеляцією прокурора та потерпілої ОСОБА_4 скасував вирок районного суду в частині призначення покарання і постановив новий, яким призначив ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 121 КК України - на строк

10 років; за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 12 років із конфіскацією майна, яке є його власністю. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити, пом'якшити призначене покарання через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, думку представника потерпілої

ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_1 про заперечення задоволення касаційної скарги, пояснення прокурора, який проти скарги засудженого також заперечував, але просив у порядку ст. 395 КПК України вирок апеляційного суду змінити: виключити вироку рішення суду про кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, як зайву та виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, а також у вчиненні розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з проникненням у житло, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у встановленому законом порядку та належно перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку.

З огляду на матеріали справи, під час розгляду справи в суді ОСОБА_2 дав показання про обставини побиття потерпілого, які об'єктивно узгоджуються з даними судово-медичної експертизи, згідно з якою причиною смерті ОСОБА_3 послугувала закрита тупа травма грудної клітини з множинними переломами ребер, у тому числі з пошкодженнями пристінкової плеври та крововиливом в праву плевральну порожнину, ці ушкодження за критерієм небезпечності для життя мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 10 (v0010700-09) «Про судову практику у справах про злочини проти власності», якщо в процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ч. 4 ст. 187 КК України та ч. 2 ст. 121 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів вважає, що кваліфікація дій засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України є правильною.

Доводи засудженого в касаційній скарзі про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та його особі внаслідок суворості, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційний суд при призначенні засудженому покарання з реальним його відбуванням урахував всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєних ОСОБА_2 злочинів, врахував суд і особу засудженого, який раніше не судимий, проживає разом з батьками та молодшими братами, за місцем проживання задовільно характеризується, заподіяну шкоду потерпілим не відшкодував, вчинив злочин щодо особи похилого віку, котра є учасником бойових дій, ветераном Великої Вітчизняної війни.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що призначене

ОСОБА_2 покарання, його вид і строк визначено судом правильно, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування до нього положень ст. 69 КК України та його пом'якшення не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни або скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Харківської області від 20 березня

2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.