Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.,

суддів: Марчук Н.О., Сахна Р.І.,

за участю прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні 11 вересня 2012 року в м. Києві справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2012 року.

Цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, судимому 12 грудня 1995 року Івано-Франківським обласним судом за п.п. «а», «е», «г» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ст. 42 КК України (в ред. 1960) до виняткової міри покарання - смертної кари - розстрілу, з конфіскацією майна, постановою від 02 червня 2000 року Івано-Франківського обласного суду виняткову міру покарання - смертну кару замінено довічним позбавленням волі, відмовлено в задоволенні заяви про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк відповідно до ст. 49 КК України (в ред. 1960 р.).

Ухвалою апеляційного суду постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просив змінити судові рішення через істотне порушення апеляційним судом вимог кримінально-процесуального кодексу та припинити виконання вироку на підставі ст. 49 КК України (в ред. 1960) Свої вимоги засуджений ОСОБА_2 мотивував тим, що апеляційний суд не звернув уваги на допущене порушення права на захист місцевим судом, оскільки за наявності його клопотання про обов'язковість його участі при розгляді справи провів судовий процес у його відсутність. Крім того, засуджений ОСОБА_2 вказав на неправильне застосування положень ст. 49 КК України (в ред. 1960) при розгляді його заяви.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримання поданої скарги, пояснення прокурора про часткове підтримання скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Виходячи з роз'яснень, зазначених у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 11 (v0011700-90) «Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків» засуджений в судовому засіданні при розгляді питань, пов'язаних з виконанням вироку, користується процесуальними правами, передбаченими ст. 263 КПК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 (v009p710-12) у справі за зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ст. 24 Конституції України в аспекті конституційного звернення положення ст. 24 Конституції України стосовно рівності громадян у конституційних правах, свободах та перед законом у взаємозв'язку з положеннями ч. 1 ст. 55, п. 2 ч. 3 ст. 129 Основного закону України щодо захисту судом прав і свобод людини і громадянина та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом треба розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у судах усіх юрисдикцій, спеціалізації та інстанції, у тому числі й особа, яка засуджена і відбуває кримінальне покарання в установах виконання покарань.

Однак, як убачається з матеріалів справи, місцевий суд за наявності у поданій заяві клопотання засудженого про забезпечення його участі в судовому засіданні розглянув справу у його відсутність, чим позбавив ОСОБА_2 можливості користуватись процесуальними правами, передбаченими ст. 263 КПК України, тим самим порушив його право на захист.

Крім того, суддя одноособово до розгляду справи по суті визнав явку засудженого ОСОБА_2 недоцільною, постановивши процесуальне рішення, яке не передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством (а.с. 9).

Таким чином, рішення місцевого суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.

Оскільки апеляційний суд під час перегляду справи не встановив та не усунув порушення, допущені судом першої інстанції, тому відповідно до вимог ст. 398 КПК України ухвала апеляційного суду та в порядку ст. 395 КПК України й постанова суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду суду необхідно всебічно, повно й об'єктивно з дотриманням вимог закону дослідити матеріали справи, перевірити інші доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_2, та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2012 року та в порядку ст. 395 КПК України постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 09 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.