Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів Квасневської Н.Д., Кульбаби В.М.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні 6 вересня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 травня 2012 року щодо нього.

Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого:

1) 08.12.2003 року за ст. 185 ч. 1 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільненого з іспитовим строком на 1 рік;

2) 24.02.2005 року за ст.ст. 185 ч. 3, 186 ч. 2, 70, 71 КК України до 2 років 2 місяців позбавлення волі,

3) 21.07.2008 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого 21.07.2009 року по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням із трирічним іспитовим строком та покладено відповідні обов'язки;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, судимого:

1) 11.09.2006 року за ст. 289 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

2) 05.11.2007 року за ст.ст. 186 ч. 1, 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільненого 05.06.2009 року умовно-достроково на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 28.05.2009 року на 1 рік 5 місяців 15 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно ОСОБА_2 визначено 7 років позбавлення волі;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, судимого:

1) 24.02.2005 року за ст.ст. 185 ч. 3, 309, 69, 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

2) 17.01.2006 року за ст.ст. 309 ч. 2, 69, 71 КК України до 1 року 10 місяців позбавлення волі;

3) 02.04.2008 року за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі;

4) 28.09.2011 року за ч. ч. 2, 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено 7 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_3 призначено 7 років позбавлення волі.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 травня 2012 року вирок місцевого суду в частині призначеного засудженим покарання скасовано. Призначено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі; ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України - 9 років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - 9 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків - 9 років 1 місяць позбавлення волі; ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України - 2 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 185 КК України - 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 121 КК України - 9 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України - 9 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України - 9 років 1 місяць позбавлення волі. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винним у вчиненні таких злочинів.

Узимку 2010 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, в стані алкогольного сп'яніння, таємно, повторно проникли до приміщення сараю розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_1, звідки викрали майно потерпілої ОСОБА_5 на загальну суму 638,20 грн.

ОСОБА_3 у квітні 2010 року проник на територію неогородженого городу, розташованого поруч з домоволодінням ОСОБА_6 в АДРЕСА_2, звідки таємно, повторно викрав майно потерпілого вартістю 90 грн.

7 квітня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7, в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, через отвір в паркані проникли до домоволодіння потерпілої ОСОБА_8 в АДРЕСА_2, і з сараю таємно, повторно викрали козу вартістю 600 грн.

У травні 2010 року та у червні 2010 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за попередньою змовою повторно проникли на територію неогородженого городу потерпілого ОСОБА_6 в АДРЕСА_2, та вчинили 2 крадіжки його майна, заподіявши матеріальну шкоду по 90 грн. щоразу.

16 червня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за попередньою змовою проникли на територію огородженого парканом домоволодіння на АДРЕСА_3, де з приміщення гаражу таємно, повторно викрали майно потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 945 грн.

17 червня 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 розпивали спиртні напої та були в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території подвір'я домоволодіння ОСОБА_7 на АДРЕСА_4 та побачили, як ОСОБА_10, який сапав по сусідству город, без дозволу увійшов на подвір'я вказаного домоволодіння, витяг відро води з колодязю став пити та вмиватися. ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 стали обурюватися на адресу ОСОБА_10, а ОСОБА_3, з метою спричинення тілесних ушкоджень, не маючи наміру на позбавлення життя потерпілого, умисно, раптово, прикладаючи значну фізичну силу, наніс один удар ногою в область грудної клітки ОСОБА_10, від чого потерпілий впав на землю. Тоді ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не маючи на меті позбавити потерпілого життя, почали умисно наносити чисельні, зі значною фізичною силою удари ногами в область тулуба ОСОБА_10, коли останній підвівся та почав тікати, ОСОБА_3 знову збив його з ніг, і разом з ОСОБА_2 стали наносити удари ногами в область тулубу та голови потерпілого, поки ОСОБА_7 не відтягнув їх від ОСОБА_10 Припинивши побиття, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 потягли потерпілого до колодязю, та почали обмивати водою, а ОСОБА_2 умисно наніс удар ногою в область перенісся потерпілого, від чого він впав на землю, і ОСОБА_2 ще двічі вдарив його ногою в голову. Внаслідок умисних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ОСОБА_10 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких 17 червня 2010 року настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду, яким, на думку засудженого, безпідставно скасовано вирок суду першої інстанції. Вважає, що таке рішення призвело до призначення покарання, що не відповідає ступеню тяжкості та його особі внаслідок суворості, оскільки рішення суду першої інстанції про застосування ст. 75 КК України було обґрунтованим.

Засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирок щодо них в касаційному порядку не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_4 на необгрунтованість рішення апеляційного суду про неможливість застосування щодо нього ст. 75 КК України, є безпідставним. Так, зі змісту вироку апеляційного суду убачається, що, перевіряючи вирок місцевого суду, він обгрунтовано звернув увагу на те, що поза увагою міськрайонного суду залишено такі обставини, які впливали на прийняття рішення про можливість застосування щодо засудженого ст. 75 КК України. Зокрема, апеляційний суд обгрунтовано урахував, що ОСОБА_4 характеризується посередньо, раніше був неодноразово судимий, у тому числі за вчинення корисливих злочинів і знову вчинив такі злочини, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп'яніння. Маючи на утриманні неповнолітню дитину та вагітну дружину, засуджений, не працює. За таких обставин, висновок апеляційного суду про неможливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, є обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.