5-4115км12 Про зловживання керівником підрозділу підприємства своїм службовим становищем та скоєння службового підроблення, що потягло настання тяжких наслідків - 06.09.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 вересня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2012 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимості в силу ст. 88 КК України,

засуджено: за ч. 2 ст. 364 КК України - на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 2 ст. 366 КК України - на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, на строк 1 рік.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання в виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських обов'язків, на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців й покладено на нього згідно зі ст. 76 КК обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтися до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.

Вирішено питання про речові докази.

Цим же вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, й на підставі ст. 49 КК звільнено від кримінальної відповідальності за вказаною статтею у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за зловживання своїм службовим становищем і вчинення службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, за наступних обставин.

Наказом голови правління споживчого товариства «Складові безпеки» № 4 від 02 квітня 2007 року ОСОБА_1 було призначено на посаду директора з маркетингу і безпеки СТ «Складові безпеки».

12 грудня 2007 року, 27 лютого і 22 травня 2008 року ОСОБА_1, будучи посадовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, усупереч інтересам служби з корисливих мотивів з метою заволодіння чужим майном, перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, виготовив завідомо підроблені довідки про доходи на своє ім'я, датовані відповідно 12 грудня 2007 року, 12 лютого 2008 року і 22 травня 2008 року. В ці документи засуджений вніс завідомо неправдиві відомості про те, що його заробітна плата в СТ «Складові безпеки» в періоди відповідно з червня по листопад 2007 року, з вересня 2007 по лютий 2008 року і з листопада 2007 по квітень 2008 року становила 7 134 грн. за місяць. Крім цього, в довідки від 12 грудня 2007 року та від 22 травня 2008 року ОСОБА_1 вніс завідомо неправдиві відомості про те, що він з 25 травня 2006 року обіймав посаду директора з маркетингу і безпеки СТ «Складові безпеки».

18 грудня 2007 року ОСОБА_1 надав до Ялтинського відділення № 4 Кримського філіалу ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк «ВіЕйБі Банк», розташованого в м. Ялті по вул. Ігнатенко, 2, підроблену довідку від 12 грудня 2007 року, на підставі якої цього ж дня уклав кредитний договір № 129/04 на суму 12 500 грн. на строк до 18 грудня 2010 року.

27 лютого 2008 року засуджений надав до Ялтинського відділення КРУ ПАТ КБ «Приватбанк», розташованого в м. Ялті по вул. Васильєва, 19, підроблену довідку від 12 лютого 2008 року, на підставі якої 06 березня 2008 року уклав з даною банківською установою договір іпотечного кредитування на суму 318 000 грн. Станом на 27 жовтня 2010 року заборгованість ОСОБА_1 перед КБ «Приватбанк» становила 336 280,21 грн.

23 травня 2008 року ОСОБА_1 надав до Ялтинського відділення № 4 Кримського філіалу ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк «ВіЕйБі Банк», розташованого в м. Ялті по вул. Ігнатенко, 2, підроблену довідку від 22 травня 2008 року, на підставі якої 04 червня 2008 року засудженому за кредитним договором, датованим цим же числом, було видано кредит на суму 232 300 грн. до 04 червня 2015 року на придбання автомобіля «Mitsubishi»

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому вважає безпідставним застосування судом ст. 75 КК України, звертаючи увагу на невизнання засудженим вини, відсутність каяття, те, що він у минулому вчиняв аналогічні злочини, проте був звільнений від кримінальної відповідальності, а спричинену даними злочинами шкоду не відшкодував.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, просив судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на м'якість призначеного покарання й наявність сумнівів щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 364 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо правильності встановлення фактичних обставин справи та кваліфікації дій засудженого в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого чи виправданого. Якщо задоволення касаційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, касаційний суд зобов'язаний прийняти таке рішення.

Матеріали справи і пояснення прокурора в судовому засіданні не містять підстав для прийняття судом рішення за межами касаційних вимог.

Що стосується призначеного засудженому покарання, то, на думку колегії суддів, вирішення судами цього питання відповідає вимогам, передбаченим статтями 50, 65 КК України.

Доводи прокурора щодо м'якості призначеного покарання, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими. При цьому апеляційний суд з дотриманням вимог ст. 377 КПК України належним чином проаналізував ці доводи, що містилися в апеляції прокурора на вирок місцевого суду, дав на них вичерпні відповіді і прийняв обґрунтоване рішення.

Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням місцевого суду, який при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу засудженого, який працює, за місцем роботи характеризується позитивно, одружений і має на утриманні неповнолітню дитину. Як обставини, що пом'якшують покарання, судом було враховано визнання вини, щире каяття й те, що ОСОБА_1 відшкодовує заподіяну шкоду. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає призначене засудженому покарання необхідним і достатнім для виправлення засудженого, попередження нових злочинів і підстав вважати його м'яким, про що ставить питання прокурор у касаційній скарзі, не знаходить.

Доводи прокурора щодо невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненому й відсутності каяття, що враховано судом як обставини, які пом'якшують покарання, спростовуються даними, що містяться в протоколі судового засідання, згідно з якими засуджений під час судових дебатів та в останньому слові повністю визнавав вину у вчиненому і щиро розкаявся (т. 2, а. с. 141-143, 164-165). Разом із тим, позиція ОСОБА_1 під час судового слідства щодо фактично часткового визнання вини в частині спрямованості умислу й мотиву своїх дій була способом реалізації ним свого права на захист, а тому дана обставина не може бути врахована при призначенні покарання в бік погіршення становища особи.

Посилання прокурора на факт попереднього притягнення засудженого до кримінальної відповідальності не ґрунтуються на вимогах закону. Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 23 вересня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання, призначеного за вироком цього ж суду від 02 лютого 2011 року за ч. 1 ст. 175; ч. 1 ст. 172; ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. «в» Закону України «Про амністію у 2011 року» (3680-17) від 08 липня 2011 року (т. 2, а. с. 156). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 КК України ОСОБА_1 вважається таким, що не має судимості, і притягнення його до кримінальної відповідальності за вказаним вироком правового значення не має.

Порушень кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити судам повно й усебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.