Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого-судді Єлфімова О.В.,суддівза участю прокурора Сахна Р.І., Шибко Л.В.,Голюги В.В.,розглянула в судовому засіданні 30 жовтня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 9 лютого 2012 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він, 9 вересня 2003 року, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння в с. Хомутець Миргородського району на мосту через річку Хорол, в ході бійки з потерпілим ОСОБА_6, яка виникла на ґрунті неприязних відносин, з метою вбивства наніс потерпілому не менше 18 ударів кулаками по голові, заподіявши закриту черепно-мозкову травму у вигляді чисельних саден обличчя, крововиливів в м'які тканини лобної ділянки справа та зліва та в тім'яно-потиличній ділянці, суцільний крововилив під м'які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку, які спричинили смерть потерпілого. Після цього, намагаючись приховати злочин ОСОБА_5 кинув труп потерпілого у річку Хорол.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд (або додаткове розслідування). Посилається на однобічність і неповноту судового та досудового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує на непричетність його до вбивства ОСОБА_6 Стверджує про застосування до нього незаконних методів дізнання, що вплинуло на написання їм явки з повинною. Зазначає про порушення його права на захист при допиті в якості підозрюваного та при призначенні і проведенні судових експертиз.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються засудженим. У зв'язку з наведеним, доводи скарги в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Як слідує з матеріалів справи, висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину за обставин, установлених судом та викладених у вироку, обґрунтовані наявними в матеріалах справи доказами, ретельно перевіреними в судовому засіданні та об'єктивно оціненими .

Твердження у касаційній скарзі засудженого про те, що злочину він не вчиняв і матеріалами справи його вину не доведено, є безпідставними.

Так, на досудовому слідстві ОСОБА_5 визнав себе винним в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_6, докладно розповів про обставини вчинення злочину та про свої конкретні дії щодо нього. При цьому він повідомив такі деталі скоєного, які могли бути відомі йому, як виконавцю злочинних дій, а саме: описав послідовність і механізм завдання ударів потерпілому, їх локалізацію. Всі ці обставини знайшли своє повне та об'єктивне підтвердження в ході проведення відповідних слідчих дій, а отримані дані були належним чином закріплені як докази по справі.

У судовому засіданні ОСОБА_5 змінив свої показання і почав стверджувати, що злочину не вчиняв. В ніч з 8 по 9 вересня 2003 року він дійсно відпочивав у барі с. Хомутець, проте про події, які відбувалися там нічого не пам'ятає. Пам'ятає себе сидячим на лавочці біля приміщення бару, а також те, що його били декілька чоловік, а хтось намагався душити. Далі пам'ятає, що падав у калюжу та сидів у воді на мосту. Оскільки втратив ключі від будинку де проживав, то ночував у знайомих.

Суд згідно з матеріалами справи перевірив показання ОСОБА_5 з'ясував причини їх зміни і, в результаті ретельного дослідження в сукупності з іншими доказами, дав належну оцінку, обґрунтовано визнав достовірними ті показання, в яких він визнавав себе винним у скоєному.

Такий висновок суду є обґрунтованим, оскільки ці показання підтверджуються іншими зібраними у справі доказами й узгоджуються з ними. Зокрема, протоколом відтворення обстановки та обставин події. В ході даної слідчої дії ОСОБА_5 добровільно, детально та послідовно розповів про обставини скоєного ним вбивства ОСОБА_6 та приховання трупу останнього (т. 1 а.с. 40). Про те, що засуджений добровільно давав ці показання підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Винність ОСОБА_5 підтверджується й іншими доказами, ретельний аналіз яких суд дав у вироку, а саме: показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, які, з урахуванням суб'єктивного сприйняття ними подій, суттєвих суперечностей не мають, підтверджуються протоколами оглядів, висновками експертиз, а тому обґрунтовано визнані судом об'єктивними.

Суд також підставно послався на висновки судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 з якої видно, що останньому було заподіяно закриту черепно-мозкову травму у вигляді чисельних саден обличчя, крововиливів в м'які тканини лобної ділянки справи і зліва та в тім'яно-потиличній ділянці, суцільний крововилив під м'які мозкові оболонки обох півкуль головного мозку та дрібно вогнищевих крововиливів в речовину головного мозку, що і стало причиною смерті ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 55-57, т. 2, а.с. 2-8, 104-109, 148-169) .

Твердження засудженого ОСОБА_5 про те, що труп потерпілого не міг бути занурений у воду в місці, на яке він вказав під час відтворення обстановки та обставин події, були предметом ретельної перевірки судами першої і апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними.

У процесі вивченням матеріалів справи не було виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності. Тому твердження засудженого у скарзі про те, що зазначену справу сфальсифіковано, є необґрунтованим.

Таким чином, суд дав належну оцінку всім зібраним у справі доказам, повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_5 умисного протиправного заподіянні смерті ОСОБА_6 Тому доводи засудженого у скаргах про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, недоведеність його винуватості у вчиненні злочину є необґрунтованими.

Злочинні дії ОСОБА_5 за ч.1 ст. 115 КК України судом кваліфіковані правильно.

Показання засудженого ОСОБА_5 про те, що до нього застосовувалися незаконні методи ведення слідства, внаслідок чого він змушений був себе обмовити у злочині, які не вчиняв, судом перевірялися і не знайшли підтвердження.

Відповідну перевірку проводила Миргородська міжрайонна прокуратура й за її результатами було винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції.

Виходячи з наявних у матеріалах справи даних, будь-яких підстав вважати, що ОСОБА_5 під час досудового слідства та судового розгляду справи не в повній мірі міг реалізувати своє право на захист, не вбачається.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги належним чином перевірялись. Апеляційний суд визнав правильними оцінку судом першої інстанції доказів у справі та встановлені ним фактичні обставини справи.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Призначаючи покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, конкретні обставин справи, а тому воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження новий злочинів.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, то касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 28 жовтня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 9 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 - без задоволення.