Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.суддів за участю прокурора засудженогозахисника Сахна Р.І., Шибко Л.В., Деруна А.І., ОСОБА_5, ОСОБА_6,розглянула в судовому засіданні 30 жовтня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією усього належного майна.

ОСОБА_5 визнано винними в тому, що він 28 січня 2009 року о 21:15, маючи при собі офіційно зареєстрований на його ім'я пістолет марки ПГШ-790, у масці зайшов у приміщення магазину «Василисівна» по вул. Лазурна, 36 у м. Миколаєві та відкрито викрав гроші у сумі 550 грн. При цьому, при спробі перешкодити йому викрасти гроші, завдав продавцю магазину ОСОБА_7 два удари рукояткою пістолету по потилиці, спричинивши легкі тілесні ушкодження, а також з метою залякування ОСОБА_8 зробив декілька пострілів в стелаж та у бік вхідних дверей.

Він же 30 січня 2009 року, приблизно об 11:00, у масці зайшов до магазину «Мобі-Хелп», розташованого на перетині вул. Радянська і В.Морська у м. Миколаєві та, залякавши вказаним пістолетом продавця ОСОБА_10, яка сприйняла загрозу життю як реальну, викрав мобільні телефони на загальну суму 28325 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. Вказує на відсутністю в його діях складу злочину. Посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону. Вважає недопустимими доказами дані, зазначені в протоколах огляду місця події, виїмки та в висновках експерта. Зазначає про недоведеність того факту, що він погрожував потерпілим застосуванням насильства небезпечного для їх життя і здоров'я, а також оскаржує кваліфікуючу ознаку злочину - проникнення у сховище. Стверджує про порушення його права на захист та застосування недозволенних методів слідства.

Аналогічну за своїм змістом касаційну скаргу в інтересах засудженого подав захисник ОСОБА_6

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого і його захисника на підтримання касаційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають, а неповнота досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга засудженого в даній справі, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень тільки в апеляційному порядку.

Разом із тим, виходячи із встановлених у справі фактичних обставин вчиненого засудженим ОСОБА_5 злочину, його дії судом вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 187 КК України.

Відповідно до ст. 67 КПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримані.

Доводи засудженого та захисника про те, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, були перевірені судом та визнані непереконливими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами. Зокрема, показаннями самого ОСОБА_5, які він давав під час досудового слідства та вказував, що 30 січня 2009 року на автомобілі «ВАЗ» разом з сестрою приїхав в м. Миколаїв. Вказаний автомобіль залишив на перетині вулиць Плахоновського та М.Морська, а сам пішов до магазину мобільного зв'язку з метою викрасти мобільні телефони. При цьому при собі мав газовий пістолет. Перш ніж увійти до магазину, надягнув на обличчя чорну спортивну шапку, в якій заздалегідь вирізав отвори для очей. В магазині була лише продавець. Надалі після невдалої спроби розбити вітрину, на його вимогу продавець відкрила її, і він забрав мобільні телефони. Один із телефонів, а саме «Соні-Еріксон К-550» він продав наступного дня на ринку «Привоз» м. Одеси (а.с. 201, т. 1). Також показаннями потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_10; свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, даними протоколів огляду місця події, виїмки, висновком судово-балістичної експертизи, згідно якої, вилучений у ОСОБА_5 пістолет є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю промислового виготовлення - самозарядним гладкоствольним пістолетом калібру 9 мм. Три вилучені у ОСОБА_5 патрони є патронами калібру 9 мм. (Р.А.), спорядженими гумовою кулею, які не відносяться до бойових припасів і є патронами несмертельної (травматичної) дії. (т. 1 а.с. 249 - 253). Даними висновку судово - балістичної експертизи, відповідно до якого три гільзи, вилучені при огляді місця події 28 січня 2009 року є частинами 9 мм. (Р.А.) пістолетних патронів нелетальної (травматичної) дії, споряджених гумовими кулями. Сліди деталей зброї на гільзах свідчать про те, що вони могли бути стріляні з самозарядної (автоматичної) вогнепальної зброї калібру 9 мм. (Р.А.), в тому числі і з пістолету моделі «ПГШ 790» (т. 1 а. с. 75 - 77).

Указані докази відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достатності й достовірності. Тому твердження засудженого та його захисника у скарзі про відсутність в діях ОСОБА_5 складу злочину є безпідставними.

Доводи засудженого та захисника про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ст. 186 КК України, є необґрунтованими.

Згідно з показаннями потерпілої ОСОБА_10 під час нападу засуджений погрожував їй застосуванням пістолету, тобто насильством небезпечним для її життя та здоров'я, а тому, побоюючись за своє життя, вона вимушена були віддати мобільні телефони.

Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_7, під час нападу засуджений з метою залякування декілька разів застосував пістолет, зробивши два постріли: у стелаж та у бік дверей, а при її намаганнях повернути викрадене майно, вдарив її пістолетом по голові, спричинивши легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, погрози пістолетом, постріли з нього та застосоване насильство ОСОБА_5 потерпілі сприймали як реальну погрозу їх життю та здоров'ю.

Що стосується тверджень ОСОБА_5 та його захисника про неправильну кваліфікацію його дії за ч. 3 ст. 187 КК України за кваліфікуючою ознакою - проникнення у сховище, оскільки магазини мають безперешкодний доступ до них, то вони є безпідставними.

Як слідує з матеріалів справи, умисел на заволодіння майном виник у засудженого до моменту його проникнення у приміщення обох магазинів, про що свідчить виготовлення ним заздалегідь масок та взяття з собою пістолету. А тому, з урахуванням роз'яснень, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 (v0010700-09) «Про судову практику у справах про злочини проти власності», в його діях мало місце саме незаконне проникнення до приміщень зазначених магазинів.

Таким чином, дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, з проникненням у сховище.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що твердження засудженого про надання на експертизу однієї іншої гільзи, ніж зазначеної в протоколі огляду місці події від 28 січня 2009 року не спростовують того факту, що виявлені і вилучені при цій слідчій дії дві інші гільзи 9 мм P.A.Blanc стріляні із пістолету ПГШ - 790 серії КО № НОМЕР_1, вилученого у засудженого, що свідчить про його причетність до злочину.

Не заслуговують на увагу і доводи захисника ОСОБА_6 та засудженого про порушення права останнього на захист у зв'язку з відстороненням від участі у справі його матерії ОСОБА_15, як захисника, оскільки прийняте судом з цього приводу рішення відповідає вимогам закону.

Твердження засудженого ОСОБА_5 про застосовування до нього незаконних методів ведення слідства, внаслідок чого він змушений був себе обмовити у злочинах, яких не вчиняв, судом перевірялися і не знайшли свого підтвердження.

Відповідну перевірку проводила прокуратура Центрального району м. Миколаєва й за її результатами було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, належним чином перевірялись. Апеляційний суд визнав правильними оцінку судом першої інстанції доказів у справі та встановлені фактичні обставини скоєного засудженим.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Призначаючи покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, конкретні обставин справи, а тому воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження новий злочинів.

Даних, які б свідчили, що судом неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційні скарги засудженого та його захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_6 - без задоволення.