Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,за участю прокурора Сенюк В.О.,скаржника ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 30 жовтня 2012 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2012 року,

Постановою дільничного інспектора міліції Київського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 25 листопада 2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Київський районний суд м. Харкова постановою від 15 лютого 2012 року скаргу ОСОБА_5 на зазначену постанову залишив без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2012 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

За змістом касаційної скарги, ОСОБА_5 порушує питання про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи і доводить необхідність порушення кримінальної справи за ч. 1 ст. 296 КК України. Мотивує тим, що перевірку за його заявами про злочин проведено неповно і необґрунтовано відмовлено в порушенні кримінальної справи. Також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій так само допустили неповноту під час розгляду його скарги на постанову дільничного інспектора міліції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_5, який підтримав свою касаційну скаргу і просив її задовольнити, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали судової справи за скаргою ОСОБА_5 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та матеріали, на підставі яких було відмовлено в її порушенні, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до вимог статей 94, 99 КПК України кримінальну справу може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність злочину. За відсутності підстав для порушення кримінальної справи прокурор, слідчий або суддя своєю постановою відмовляють у її порушенні.

Згідно зі ст. 236-2 КПК України суддя, розглянувши скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, залежно від того, чи були при відмові в її порушенні виконані вищезазначені вимоги, або скасовує постанову про відмову в порушенні справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки, або залишає скаргу без задоволення.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_5 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суд першої інстанції витребував і ознайомився з матеріалами, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, заслухав скаржника та прокурора. Під час судової перевірки доводи скарги ОСОБА_5 про неповноту перевірки та наявність даних до порушення кримінальної справи не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим суд, посилаючись на результати дослідчої перевірки, з наведенням мотивів незгоди слушно залишив скаргу без задоволення.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію ОСОБА_5 на постанову місцевого суду, перевірив наведені в ній доводи, які за змістом аналогічні доводам у касаційній скарзі, і залишив апеляцію без задоволення, а постанову місцевого суду - без зміни, навівши у своїй ухвалі мотиви такого рішення, з яким погоджується і колегія суддів. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що судовий процес у цій справі фіксувався технічними засобами відповідно до вимог ст. 87-1 КПК України (а. с. 32, 56). Тому доводів ОСОБА_5 про порушення судом вимог ст. 87-1 КПК України як підставу для скасування судових рішень колегія суддів не бере до уваги, оскільки в цьому конкретному випадку суд не допустив істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 заявив клопотання про провадження судочинства російською мовою, яке в установленому законом порядку було задоволено (а.с. 10-12, 29-30, 32). Процесуальні документи також складалися російською мовою. Тому доводи ОСОБА_5 у касаційній скарзі про порушення його права на захист є безпідставними.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли би бути підставою для скасування або зміни постановлених у цій справі судових рішень, не виявлено.

З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 12 березня 2012 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_5 - без задоволення.