Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,за участю прокурора Деруна А.І.засудженого ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 30 жовтня 2012 року матеріали справи за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_5 звернувся до Генерального прокурора України із заявою від 18.12.2011 року про порушення кримінальної справи щодо судді - голови апеляційного суду Чернівецької області за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України.

Проте, в порядку ст. 97 КПК України рішення за скаргою ОСОБА_5 прийнято не було, а листом від 20.01.2012 року № 09/1-36349-08 Генеральною прокуратурою України заявнику повідомлено, що його доводи про незаконність призначення судді на адміністративну посаду голови суду та надання таким суддею дозволів на проведення оперативно-технічних засобів були предметом дослідження суду першої інстанції під час судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та ці ж доводи будуть перевірені при розгляді справи в апеляційному порядку.

29 січня 2012 року ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м.Києва зі скаргою на бездіяльність Генерального прокурора України по його заяві про порушення кримінальної справи.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року частково задоволено скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність Генерального прокурора України, при розгляді його заяви від 18 грудня 2011 року щодо порушення кримінальної справи відносно судді Апеляційного суду Чернівецької області Черновського О.К. та копію його заяви від 18 грудня 2011 року направлено до Генеральної прокуратури України для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року постанову Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2011 року залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування постанови місцевого суду та ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий судовий розгляд.

У письмових запереченнях ОСОБА_5 просить судові рішення за його скаргою залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи касаційної скарги та, вважаючи незаконними судові рішення, просить їх скасувати, а матеріали за скаргою ОСОБА_5 направити на новий судовий розгляд, пояснення ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги та заперечень, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 95, 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. За заявою чи повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Суд, задовольняючи скаргу ОСОБА_5 на бездіяльність Генерального прокурора України, виходив тільки з буквального тлумачення положень статей 95, 97 КПК України і не дав оцінки тому факту, що його заява не відповідає вимогам ст. 95 КПК України.

За змістом заяви ОСОБА_5 фактично виклав у ній свої міркування щодо незаконності, на його думку, доказів, зібраних при проведенні досудового слідства у відповідності до постанови судді та покладених в основу обвинувального вироку щодо нього від 19.09.2011 року.

Крім того, ОСОБА_5, як це слідує із заяви, такі ж самі обставини зазначив і в своїй апеляції на зазначений вирок суду.

На ці обставини, викладені у заяві ОСОБА_5, районний суд уваги не звернув та не перевірив і не надав оцінки можливій спробі заявника, фактично у спосіб не передбачений кримінально-процесуальним законом, оспорити законність обвинувального вироку щодо нього.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що письмове звернення ОСОБА_5 до Генерального прокурора України передчасно визнано судами заявою або повідомленням про злочин у розумінні ст. 95 КПК України, а отже, й підставою для прийняття рішення в порядку ст. 97 цього Кодексу.

Апеляційний суд не перевірив належним чином доводів апеляції прокурора і прийняв рішення, яке не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Ці порушення вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів, у відповідності до ч.1 ст. 370 КПК України, визнає істотними внаслідок чого судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, у ході якого суду необхідно перевірити відповідність заяви ОСОБА_5 вимогам ст. 95 КПК України і прийняти законне й обґрунтоване рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 29 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2012 року, постановлені за скаргою ОСОБА_5, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.