Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В.суддів за участю прокуроразасудженого Сахна Р.І., Шибко Л.В., Голюги В.В., ОСОБА_5,розглянула в судовому засіданні 30 жовтня 2012 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та в його інтересах захисника ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 січня 2012 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду,

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_8 покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз у 2001 році за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ст. 42 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;

- за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_9 судові рішення щодо якого не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_8 30 травня 2005 року домовились з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 вчинити крадіжку з квартири АДРЕСА_1.

Реалізовуючи свій злочинний намір, близько 23:00 год., шляхом віджиму вікна вони проникли до вказаної квартири, звідки викрали гроші та майно ОСОБА_10 на загальну суму 5770 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в період часу з 11 червня по 12 вересня 2005 року, шляхом підбору ключа проникли до квартири АДРЕСА_2., звідки викрали майно ОСОБА_11 на загальну суму 175692, 57 грн.

Вони ж 7 січня 2008 року проникли до кватири АДРЕСА_3 де заволоділи майном ОСОБА_12 на суму 11400 грн.

10 квітня 2008 року засуджені вчинили крадіжку з магазину «Ієрусалимка», розташованого по АДРЕСА_4 звідки викрали майно ОСОБА_13 на загальну суму 5014,76 грн.

Крім того, 5 червня 2008 року ОСОБА_8 таємно викрав з двору будинку АДРЕСА_5 моторолер марки «СУЗУКІ СА1ЕА-376346» вартістю 2500 грн, що належив ОСОБА_14

18 червня 2008 року він же таємно проник до офісу «Сфера», розташованому по АДРЕСА_6 звідки викрав майно на загальну суму 1409,62 грн., чим завдав фірмі збитків на вказану суму.

Він же 12 жовтня 2008 року таємно проник до офісу «Мажор Дом», розташованому по АДРЕСА_7 звідки викрав майно ОСОБА_15 на загальну суму 43747,96 грн.

Як убачається із змісту касаційної скарги, захисник ОСОБА_6 фактично ставить питання про зміну судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та просить перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_5 з ч. 5 на ч. 3 ст. 185 КК України. Вважає, що кількість і вартість викраденого майна з квартири ОСОБА_11, зазначені у вироку, не відповідає дійсності та не підтверджена документально. Призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості.

Аналогічну за своїм змістом касаційну скаргу, з доповненнями до неї, подав і засуджений ОСОБА_5, де вказує на порушення апеляційним судом ст. 55 КПК України та просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить судові рішення щодо ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 5 ст. 185 КК України, оскільки вчинення ним крадіжки у великих розмірах не підтверджено належними доказами. Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_16 на підтримку касаційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають, а неповнота досудового та судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційні скарги в даній справі, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень тільки в апеляційному порядку.

Згідно ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.

Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону дотримані.

Висновок суду про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений доказами, дослідженими судом, яким дана належна оцінка з точки зору їх достовірності, достатності та допустимості.

Що стосується доводів захисників та засудженого ОСОБА_5 про те, що сума викраденого у потерпілої ОСОБА_11 майна визначена неправильно, то вони були предметом ретельної перевірки і не знайшли свого підтвердження. Судові інстанції з урахуванням послідовних показань потерпілої ОСОБА_11, та свідків про вартість викраденого майна, дійшли правильного висновку, що його сума становить 175692,57 грн. Підстав для сумніву у достовірності цих доказів перевіркою матеріалів справи не виявлено. Отже, доводи засудженого ОСОБА_5 та захисників про завищення розміру завданих потерпілій збитків є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 про порушення судом апеляційної інстанції ст. 54 КПК України у зв'язку із тим, що суддя, котрий розглядав справу, 24 вересня 2009 року вже постановляв судове рішення в апеляційній інстанції, яким справу було повернуто на додаткове розслідування, є безпідставними, оскільки це не суперечить вимогам ст. 55 КПК України і не є підставою для його відводу.

Апеляційний розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Всі наведені захисниками та засудженим ОСОБА_5 в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам їх касаційних скарг належним чином перевірялись. Апеляційний суд визнав правильними оцінку судом першої інстанції доказів у справі та встановлені ним фактичні обставини за кожним епізодом обвинувачення засуджених.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Покарання призначене ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України і визначено з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних щодо особи засуджених і є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінально-процесуального закону не допущено, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги захисників та засудженого ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 липня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 - без задоволення.