Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Зубаря В.В., суддів Матієк Т.В., Фурика Ю.П.,за участю прокурора Таргонія О.В.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 30 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року щодо останнього.

Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 5 жовтня 2010 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки обмеження волі та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

09 листопада 2010 року приблизно о 21:00 год. ОСОБА_7 у стані алкогольного сп'яніння біля крамниці ПП Макаренко, розташованої на перехресті вулиць Роздольної та Першотравневої в с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, дізнався від ОСОБА_5, який також був у нетверезому стані, що у нього при собі є особиста пенсійна картка КБ «Приватбанк» з наявними на її рахунку грошовими коштами в сумі 1 493,00 грн та пін код до неї, вирішив цією карткою заволодіти. На реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_7, діючи повторно, в той же день близько 21:20 год. на вул. Молодіжній с. Миколаївка наздогнав ОСОБА_5, який прямував до себе додому, та, застосовуючи до нього насильство, яке не є небезпечним для його життя і здоров'я, умисно із силою штовхнув потерпілого рукою у шию, через що той упав, відчувши фізичний біль, а ОСОБА_7 відкрито викрав з лівої кишені його брюк вищевказану пластикову пенсійну картку. Одразу після цього за допомогою останньої ОСОБА_7 зняв з пенсійного рахунку ОСОБА_5 1 000,00 грн, якими розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на зазначену суму.

У касаційних скаргах:

засуджений просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що досудове та судове слідство у справі проведено неповно і однобічно з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі із застосуванням до нього незаконних методів слідства та порушенням його права на захист, викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, його винність у вчиненні інкримінованого злочину не доведено, доводи щодо непричетності до вчинення злочину не спростовано, а в мотивувальній частині вироку не наведено підстави, через які суд відкинув докази його невинуватості. Також зазначає, що апеляційний суд не перевірив доводи його апеляції на вирок, не розглянув заявлені ним клопотання та всупереч змісту останніх розглянув справу за відсутності його захисника та потерпілого;

потерпілий, так само посилаючись на неповноту і однобічність досудового та судового слідства і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на нове розслідування для встановлення особи, винної в його пограбуванні.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Потерпілий ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_7 у касаційних скаргах порушують питання про перегляд судових рішень щодо останнього, крім іншого, у зв'язку з неповнотою і однобічністю досудового та судового слідства, а також невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Даних, які б свідчили, що докази, на яких ґрунтуються висновки суду, здобуто з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, не встановлено.

Зокрема, відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_5 від 28 вересня 2011 року проведено на підставі судового доручення у порядку ст. 315-1 КПК України з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 194, 195 цього Кодексу. Протокол зазначеної слідчої дії було досліджено в судовому засіданні суду першої інстанції, де був присутній потерпілий, який відповідав на запитання суду та учасників процесу (а. с. 167). Підстав вважати протокол відтворення обстановки і обставин події з участю потерпілого недопустимим доказом, як про це вказує засуджений у касаційній скарзі, не встановлено.

Визнаючи недопустимим доказом отримані з КБ «Приватбанк» фотоматеріали особи, яка зняла кошти з картки, належної потерпілому ОСОБА_5, суд обґрунтував своє рішення у вироку. Як убачається з протоколу судового засідання, при проведенні судового слідства клопотання про призначення експертизи зазначених фотоматеріалів ОСОБА_7 не заявляв.

Суд ретельно перевірив доводи ОСОБА_6 про застосування до нього недозволених методів слідства, внаслідок яких він обмовив себе у вчиненні злочину, та обґрунтовано визнав їх безпідставними, оскільки вони не знайшли свого підтвердження.

Даючи оцінку доказам, суд у мотивувальній частині вироку зазначив, чому він бере до уваги одні докази і відкидає інші, отже посилання засудженого на порушення судом вимог ст. 334 КПК України є неспроможними.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно.

Розглядаючи дану справу в апеляційному порядку за апеляціями прокурора та засудженого ОСОБА_6, апеляційний суд перевірив наведені у них доводи, в тому числі й доводи апеляції останнього, які за змістом аналогічні доводам його касаційної скарги, та залишив їх без задоволення, зазначивши у своїй ухвалі відповідно до вимог ст. 377 КПК України докладні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Оскільки апеляційний суд визнав за необхідне провести судове слідство лише в частині дослідження даних про особу ОСОБА_6, а в іншій частині судове слідство не проводив, явка потерпілого в засідання суду апеляційної інстанції не була обов'язковою.

З протоколу судового засідання апеляційного суду видно, що після роз'яснення ОСОБА_6 його прав, передбачених ст. ст. 263, 362 КПК України, жодних заяв чи клопотань до суду, зокрема щодо призначення захисника, від нього не надійшло, а в засіданні брала участь захисник засудженого з числа близьких родичів ОСОБА_8 (а. с. 201, 202). Участь захисника у даній справі відповідно до вимог ст. 45 КПК України не є обов'язковою. Таким чином, право ОСОБА_6 на захист порушено не було.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційних скарг не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2012 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.