Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Пузиревського Є.Б., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула 30 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2011 року та на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 грудня 2011 року.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1, 1984 р. н., неодноразово судимого, останній раз - 12.07.2004 р. за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого 13.05.2005 р. умовно-достроково на 11 місяців 11 днів, громадянина України,

за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі;

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 6 років позбавлення волі;

на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків на 6 років 6 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 1 грудня 2011 року цей вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1, 11 квітня 2006 року, о 10 годині, проник в будинок АДРЕСА_1, звідки викрав майно ОСОБА_2 загальною вартістю 11'351 грн 76 коп., а 8 травня 2006 року, о 18 год. 30 хв., в магазині «АТБ» на вул. Перемоги, 61 у м. Харкові, вирвав з рук ОСОБА_3 мобільний телефон вартістю 568 грн і втік.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі, внаслідок суворості, просить пом'якшивши таке.

Стверджує, що призначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків місцевий суд неправильно застосував положення ст. 71 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення без зміни оскаржених судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13 травня 2005 року ОСОБА_1, який відбував покарання у виді позбавлення волі, було звільнено умовно-достроково на 11 місяців 11 днів, а 11 квітня 2006 року він вчинив новий злочин.

Згідно ч. 4 ст. 81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими ст. ст. 71 і 72 КК України.

Отже, призначивши остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком, на підставі ст. 71 КК України, суд першої інстанції правильно застосував кримінальний закон.

При цьому суд, згідно до загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу неодноразово судимого ОСОБА_1

Отже, підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.

Апеляційним судом справу розглянуто з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а зміст постановленої ним вмотивованої ухвали відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 1 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 1 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу останнього - без задоволення.