Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,за участю прокурора Сенюк В.О.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 30 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 березня 2012 року, якою

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України не має судимості,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення у стані неосудності суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України і застосовано до нього примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із загальним наглядом.

В апеляційному порядку постанова суду не переглядалася.

За викладених у постанові обставин судом встановлено, що ОСОБА_5 21 квітня 2011 року приблизно о 19:45, перебуваючи на території господарського подвір'я ТОВ "Орбіта" на вул. Д. Ульянова, 22а в м. Сімферополі, намагався таємно викрасти металевий мангал вартістю 660 грн, який належав зазначеному товариству, однак довести свої протиправні дії до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий на місці скоєння злочину.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну судового рішення щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а також істотним порушенням кримінально-процесуального закону і зазначає про необхідність виключення з резолютивної частини постанови рішення про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Посилається на те, що ОСОБА_5 в силу неосудності взагалі не підлягає кримінальній відповідальності, а тому не може бути звільнений від неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу і вважав, що у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону судове рішення підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Висновки суду про вчинення ОСОБА_5 суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, підтверджуються сукупністю зібраних і перевірених доказів та в касаційній скарзі не оскаржуються.

Що стосується доводів прокурора в касаційній скарзі про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає їх слушними.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом (2341-14) , перебувала у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) суди зорієнтовано на необхідність розмежування передбачених КК України (2341-14) випадків звільнення від кримінальної відповідальності та випадків, коли відповідно до цього Кодексу така відповідальність взагалі неможлива, у тому числі в разі вчинення особою діяння у стані неосудності.

Відповідно до ст. 421 КПК України та роз'яснень даних у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року № 7 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування" (v0007700-05) , розглядаючи в судовому засіданні справу про застосування примусових заходів медичного характеру, суд (суддя) у нарадчій кімнаті може винести ухвалу (постанову):

про застосування примусових заходів медичного характеру;

про закриття справи;

про направлення справи для проведення досудового слідства.

Справи про діяння неосудних або обмежено осудних осіб закриваються ухвалою суду або постановою судді у випадках, передбачених ч. 1 і 3 ст. 421 КПК України (якщо суд визнає непотрібним застосувати примусові заходи медичного характеру або якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, стосовно якої розглядається справа, не буде доведено), а також за наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК України.

Відповідно до акта № 133 амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 08 лютого 2012 року ОСОБА_5 страждає на хронічне психічне захворювання - параноїчну шизофренію, що позбавило його можливості розуміти значення своїх дій і розумно керувати ними. Зазначено, що ОСОБА_5 потребує примусового медичного лікування в психіатричній лікарні загального типу (а.с. 52

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_6 підтвердила висновки викладені у вищезазначеному акті та пояснила, що ОСОБА_5 періодично проходив стаціонарне лікування й потребує примусового лікування.

Такі дані, на думку колегії суддів, давали суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_5 під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, перебував у стані неосудності та потребував примусового лікування в психіатричній лікарні загального типу.

За таких обставин ОСОБА_5 не підлягає кримінальній відповідальності, а отже, не міг відповідно до ч. 2 ст. 19 КК України бути звільнений від неї.

Отже, винесення судом постанови про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з одночасним застосуванням до нього примусових заходів медичного характеру не ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст. 398 КПК України неправильне застосування кримінального закону й істотне порушення кримінально-процесуального закону є підставою для скасування постанови суду.

Тому постанова стосовно ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства і прийняти у справі законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 березня 2012 року стосовно ОСОБА_5 скасувати і справу направити на новий судовий розгляд.