5-3194км12 Про виправдання у зв'язку з недоведеністю участі в скоєнні злочину - 30.10.2012 Прийняття

головуючого-суддіЄлфімова О.В.,суддівза участю прокурора Сахна Р.І., Шико Л.В., Голюги В.Врозглянувши в судовому засіданні 30 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 18 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2011 року.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимостей в силу вимог ст. 89 КК України,

виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

За скаргою ОСОБА_5 в порядку приватного обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачувався за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто у тому що він 28 липня 2006 року, близько 12-ї години на земельній ділянці, розташованій навпроти будинку № 6 по вул. Пеєвой м. Донецька, в процесі сварки на ґрунті довгострокових особистих неприязних відносин, спочатку побив потерпілу, а потім ще і душив її мотузкою.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_5 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що судове слідство було проведено однобічно і неповно. Твердить, що суд не взяв до уваги ряд доказів, які могли б істотно вплинути на правильність його висновків .

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 327 КПК України виправдувальний вирок постановлюється у випадках, коли не встановлено події злочину, у діянні підсудних немає складу злочину, а також не доведено участі підсудних у вчиненні злочину.

Згідно з ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудних із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Як видно з постановленого вироку, суд належним чином проаналізував усі надані сторонами докази, дотримуючись вимог ст. 334 КПК України, вказав у судовому рішенні, з яких саме підстав він дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України.

Згідно з матеріалами справи, сам ОСОБА_6 категорично заперечував факт заподіяння ним тілесних ушкоджень потерпілій. При цьому вказував, що 28 липня 2006 року знаходився у дворі свого будинку. Приблизно біля 12 год. почув стук хвіртки сусідки ОСОБА_5, яка пішла на город. На городі у них був натягнутий шнур, який розмежовував землю на ділянки. ОСОБА_7 почала відв'язувати цей шнур, на що він зробив їй зауваження. Однак ОСОБА_5 відповіла, що цей город належить їй, а тому вона буде робити, що хоче. Він в свою чергу пішов за відеокамерою, щоб зафіксувати незаконні дії ОСОБА_5, а коли повернувся, то остання вже була на своїй частині городу. Після цього він зі своїм співробітником ОСОБА_8 поїхали на день народження. По дорозі зустріли сусіда ОСОБА_9

Такі показання підтверджуються показаннями свідків: ОСОБА_9, який пояснив в судовому засіданні, що 28 липня 2006 року він працював в дворі свого будинку та бачив, як, приблизно о 13 год., вийшов ОСОБА_6 з якимось хлопцем і пішли в бік зупинки. Конфлікту між ОСОБА_10 та ОСОБА_5 він в цей день не чув і не бачив; свідка ОСОБА_11, яка показала, що 28 липня 2006 року, приблизно о 13:30, вона побачила ОСОБА_6 з раніше незнайомим їй хлопцем, при цьому ОСОБА_6 їй пояснив, що йде на день народження. Вони обидва були тверезі.

Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 підтвердили той факт, що ОСОБА_6 28 липня 2006 року в період часу з 13:30 і до 20:00 знаходився разом зі своєю дружиною на дні народженні (кримінальна справа № 05-37007, а.с. 80-81, 85-86, 89-90, 87-88).

З показань свідка ОСОБА_16 вбачається, що в кінці липня 2006 року потерпіла ОСОБА_5 просила її дати на досудовому слідстві та в суді показання про те, що вона ніби - то бачила, як ОСОБА_6 душив і бив ОСОБА_5 (кримінальна справа № 05-37007, а.с. 222).

Крім того, на думку колегії судді, суд першої інстанції, правильно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, котрі були зазначенні ОСОБА_20 очевидцями події, як такі, що суперечать обставинам встановленим у судовому засіданні та мотивовано відхилив їх.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_5 були виявлені легкі тілесні ушкодження, які утворилися від дії тупих предметів. В наданій на експертизу медичній документації будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про удушення потерпілої та наявність у неї странгуляційної борозди - не має. Утворення вищезазначених тілесних ушкоджень за обставин, на які показувала потерпіла під час відтворення обставин та обстановки події виключається. Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_5, розташовані в місцях, досяжних для власної руки. (кримінальна справа № 05-37007, а.с. 275-324).

До того ж постановою слідчого від 14 квітня 2009 року кримінальна справа № 05-37007, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за фактом спричинення ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, провадженням була закрита за відсутністю складу злочину (кримінальна справа 05-37007, а.с. 329-332). Вказане рішення залишено без зміни постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 5 серпня 2010 року та ухвалою Апеляційного суду від 14 жовтня 2010 року.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд обґрунтовано постановив вирок, яким виправдав ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 125 КК України за недоведеністю його участі в скоєнні злочину.

Суд апеляційної інстанції, розглянув справу щодо ОСОБА_6, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував усі доводи апеляції потерпілої, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і правомірно визнав їх необґрунтованими.

Істотних порушень кримінального та кримінально-процесуального законів, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Вирок Кіровського районного суду м. Донецька від 18 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 30 вересня 2011 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 - без задоволення.