5-4424км12 Про вимагання та одержання хабара - 25.10.2012 Прийняття

головуючого Литвинова О.М.,суддів: Кульбаби В.М., Швеця В.А,за участю прокурора Сорокіної О.А.,розглянула 25 жовтня 2012 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 2 грудня 2010 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки без конфіскації майна.

Згідно з вироком, ОСОБА_5, будучи посадовою особою, яка займає відповідальне становище, з використанням влади та свого службового становища, за обставин встановлених судом та наведених у вироку, отримав 28 липня 2010 року, 2 серпня 2010 року та 12 серпня 2010 року від ОСОБА_6 через ОСОБА_7 хабар, поєднаний з вимаганням, трьома частинами на суми 1000 грн, 600 грн, 3000 грн відповідно, а всього на загальну суму 4600 грн за не ініціювання питання про повторне направлення співробітників взводу Феодосійської ДПС при УДАІ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим для проведення перевірки ОСОБА_6 на предмет управління транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, не складання відносно ОСОБА_6 адміністративного матеріалу за ст. 130 КУпАП, не притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ст.ст. 309, 307 КК України, а також до адміністративної відповідальності за ст. 44 КУпАП.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 лютого 2012 року вирок суду першої інстанції змінено: ОСОБА_5 на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Просить ухвалу скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами і в касаційній скарзі прокурором не оспорюється.

Дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 368 КК України кваліфіковано правильно.

Призначене місцевим судом ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону судом першої інстанції не допущено.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про неправильне застосування апеляційним судом ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд апеляційної інстанції змінюючи вирок щодо ОСОБА_5 наведених вище вимог не дотримався.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції, звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особу винного, та обставини справи.

Крім того, апеляційний суд, застосовуючи ст. 75 КК України, належним чином не обґрунтував можливість застосування цього положення кримінального закону.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України неправильне застосування кримінального закону є підставою для скасування ухвали щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого суду необхідно звернути увагу на доводи касаційної скарги прокурора та в разі підтвердження встановлених місцевим судом обставин справи за які засуджено ОСОБА_5 слід вважати звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України - неправильним застосуванням кримінального закону.