Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Шевченко О.О.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 25 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2011 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань призначених за даним вироком та вироком суду від 18 травня 2011 року, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі.

Стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_2 1000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 7 грудня 2010 року, приблизно о 15 годині, біля АДРЕСА_1, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, застосували до неповнолітньої ОСОБА_2 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілої та виразилося в утриманні невстановленою особою за зап'ястя рук, нанесенні ОСОБА_1 ножем по руці і натисканнями пальцями на руку легких тілесних ушкоджень, викрали в останньої золоту каблучку вартістю 1000 грн.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. Зазначає, що неправильна перекваліфікація дій засудженого з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України призвела до порушення вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання, а суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. 377 КПК України, не спростував належним чином всі доводи апеляції прокурора.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

З об'єктивної сторони розбій, на відміну від усіх інших форм викрадення, полягає у тому, що розбій відбувається шляхом нападу, який поєднаний із насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства і є закінченим з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.

Не погодившись із даним обвинуваченням, суд за фактичних обставин, викладених у вироку, перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 187 на ч. 2 ст. 186 КК України, дійшовши висновку, що засуджений вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_1 та призначаючи покарання, висновки про винуватість останнього за ч. 2 ст. 186 КК України належним чином обґрунтував об'єктивними доказами, зібраними у встановленому законом порядку.

Зокрема, у вироку суд проаналізував показання самого засудженого, потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, судмедексперта ОСОБА_11, яким дав належну оцінку. Дослідив суд і висновок судово-медичної експертизи.

Надавши належну оцінку зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Доводи прокурора, що застосування засудженим ножа під час вчинення

злочину та спричинення ним легких тілесних ушкоджень потерпілій слід розглядати, як насильницькі дії, які були небезпечними для життя чи здоров'я потерпілої в момент нападу, спростовуються дослідженими в суді доказами.

Так, потерпіла показала, що невстановлена особа обхопила її ззаду і тримала за зап'ястя рук, а ОСОБА_1 намагався зняти обручку з її пальця, але вона стисла руку. Тоді він дістав ніж і провів ним по тильній стороні правої кисті, але вона не розтиснула пальці. Після цього, засуджений переклав ніж з правої руки в ліву, а правою з силою почав давити на її кисть, внаслідок чого вона розтиснула пальці і він безперешкодно зняв обручку. Висновком судово-медичної експертизи № 2052 від 29.12.2010 р., згідно якого ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді подряпин та синця на тильній поверхні правої кисті, ці показання об'єктивно підтверджуються. Тобто, докази, на які послався суд, свідчать не про напад із застосуванням ножа як предмета для насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілої, а як знаряддя для прискорення досягнення своєї мети - зняти обручку в процесі відкритого заволодіння майном потерпілої, про що свідчать дії засудженого і наслідки цих дій - тілесні ушкодження, які не є небезпечними для життя чи здоров'я.

Дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України і сумнівів у колегії суддів не викликають.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням характеру, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу засудженого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Правильно призначено покарання засудженому і за сукупністю злочинів.

Усі доводи прокурора, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належно перевірені судом апеляційної інстанції. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України. Порушень кримінально-процесуального закону, які б істотно вплинули на правильність прийнятих рішень в справі, не вбачається.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 24 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.