Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,суддів Мороза М.А. і Дембовського С.Г.,за участю прокурора Шевченко О.О.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4

Зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 24.02.2009 року за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 8500 грн.,

засуджено за ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Вирок Коломийського міськрайонного суду від 24 лютого 2009 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. виконується самостійно.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за те, що він 8 вересня 2011 року близько 17 години 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, по вулиці Антоненка-Давидовича у м. Коломия під час виконання помічником ДІМ СДІМ Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області сержантом міліції ОСОБА_5 службових обов'язків умисно завдав останньому удар рукою в обличчя, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2012 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4 у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд безпідставно застосував ст. 71 КК України. Крім того, посилається про відсутність підстав для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту. Також вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню.

Твердження прокурора у касаційній скарзі про те, що суд безпідставно застосував щодо ОСОБА_4 ст. 69 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 69 КК України, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.

Цих вимог суд не дотримався. Так, із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про призначення ОСОБА_4 більш м'якого покарання, ніж передбаченого санкцією ч. 2 ст. 345 КК України, послався на його задовільну характеристику за місцем проживання, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, молодий вік та думку потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні.

Як правильно зазначено у касаційній скарзі прокурора, при призначенні засудженому покарання у виді арешту на строк 3 місяці, судом фактично не враховано ступінь тяжкості скоєного ним злочину, зокрема, те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 345 КК України, відноситься до категорії середньої тяжкості, вчинений щодо працівника правоохоронного органу при виконані ним службових обов'язків та внаслідок злочинних дій потерпілому заподіяні тілесні ушкодження.

Разом із тим, судом не взято до уваги, що ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, що визнано обтяжуючою покарання обставиною.

Також суд безпідставно відніс до пом'якшуючих покарання обставин, задовільну характеристику засудженого за місцем проживання та що він є особою молодого віку.

Таким чином, рішення суду про застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_4 не можна визнати законним і обґрунтованим.

Крім того, суд у мотивувальній частині вироку навів доводи щодо необхідності застосування ст. 71 КК України, однак у резолютивній частині не призначив ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю вироків із посиланням на ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК України.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальну справу щодо ОСОБА_4 за апеляцією прокурора, не звернув уваги на зазначені порушення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок та ухвала щодо ОСОБА_4 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання йому належить призначити відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.