Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М. М.,суддів Кравченка С. І., Слинька С. С.,за участю прокурора Опанасюка О. В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від

31 січня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 187 КК України - на строк 9 років з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.

Згідно з даним вироком ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 22 січня 2009 року приблизно об 11-й год., за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, біля будинку № 181 по вул. Балковій у м. Одесі з метою заволодіння чужим майном здійснив розбійний напад на ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які знаходились в автомобілі «ВАЗ 2101», в якому перевозили гроші підприємства «Віртус», при цьому ОСОБА_5, здійснивши один постріл з обрізу рушниці у підлогу автомобіля, висловив погрозу застосування насильства, небезпечного для їх життя і здоров'я та заволодів трьома мішками з грошима, спричинивши підприємству «Віртус» матеріальну шкоду на загальну суму 121 690 грн.

Крім того, ОСОБА_5 незаконно носив, зберігав та виготовив вогнепальну зброю - обріз рушниці Б 16-го калібру, а також придбав та зберігав вибухові речовини - тротилову шашку, без передбаченого на те законом дозволу.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок районного суду змінено: постановлено вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна, за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, при цьому він вказує на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 377 КПК України, оскільки судом не було надано оцінки доводам засудженого щодо порушень процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про необхідність скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з порушенням ним вимог ст. 377 КПК України, то вони є безпідставними.

Так, згідно із ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Як випливає зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_5, він, не оспорюючи своєї вини та правильності кваліфікації дій, просив про пом'якшення призначеного йому покарання.

Крім того, засуджений був особисто присутній під час апеляційного перегляду його справи та, повністю визнаючи свою вину і не оспорюючи кваліфікацію вчиненого ним злочину, просив суд лише про пом'якшення йому покарання шляхом зміни вироку суду першої інстанції і не вказував про порушення його права на захист та будь-які інші процесуальні порушення.

Також, як убачається з протоколу судового засідання ОСОБА_5 районним судом була надана можливість виступити з останнім словом, однак той від нього відмовився (т. 5, а. с. 101 зв.). Після ознайомлення з матеріалами справи засуджений зауважень на протокол судового засідання з приводу його неповноти чи неправильності не подавав.

Крім того, як видно зі змісту заперечень ОСОБА_5 на касаційну скаргу прокурора, засуджений просить відмовити у її задоволенні, не вказуючи при цьому на незаконність ухвали апеляційного суду чи будь-яких порушень закону з його боку.

На підставі наведеного, колегія суддів не вбачає порушень закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду, як про це поставлено питання у касаційній скарзі прокурора.

Призначене ОСОБА_5 покарання за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинам, а також повністю відповідає положенням ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 31 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.