Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 25 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Овідіопільського районного суду Одеської області від 1 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4

Вироком Овідіопільського районного суду Одеської області від 1 листопада 2011 року засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості

за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Задоволено частково цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2012 року зазначений вирок щодо ОСОБА_4 змінено, виключено з вироку вказівку суду про порушення засудженим п. 12.4 Правил дорожнього руху України. В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що він 31 липня 2008 року, приблизно о 17 год., керуючи на підставі довіреності технічно справним автомобілем НОМЕР_1, в салоні якого знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_6, рухаючись в населеному пункті, в світлу пору доби, під час дощу, на ділянці автодороги «Одеса-Білгород-Дністровський», зі сторони м. Білгород-Дністировського Одеської області в напрямку м. Одеси, в районі ТГ «Епіцентр» біля повороту на АЗС «Світанок», Овідіопільського району Одеської області, проявив неуважність, не вибрав з врахуванням несприятливих погодних умов (сильного дощу) безпечну швидкість руху, рухаючись зі швидкістю 80-90 км/год., перевищуючи допустиму в населеному пункті швидкість руху, на мокрій ділянці дороги, порушив вимоги п. п. 1.2, 1.3 «б», 10.1, 11.4, 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не впорався з керуванням на виїхав на зустрічну смугу руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки «Nissan Primera», д.н.з НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, який рухався в зустрічному напрямку.

В результаті ДТП, потерпілому ОСОБА_7 та пасажиру автомобіля марки «Lexus LX 470» ОСОБА_6, були спричинені тяжкі тілесні ушкодження від яких вони померли.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушують питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_4 та направлення справи на додаткове розслідування. На обґрунтування свої доводів посилається, що винність засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочину за який його засуджено не доведена, вважаючи при цьому, що за кермом під час ДТП перебував ОСОБА_5 Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, що було допущено порушення таємниці нарадчої кімнати та їм не надали можливості висловити свою думку з приводу закінчення судового слідства.

Заслухавши доповідь судді, думку потерпілого ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу в повному обсязі, пояснення прокурора Парусова А.М., який заперечував проти задоволення касаційної скарги потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції і перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 398 КПК України, не підлягають, а неповнота судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовується касаційна скарга потерпілого ОСОБА_1 в даній справі, могли бути підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень, згідно ст. 367 КПК України, тільки в апеляційному порядку.

Доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1 про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину за який його засуджено, на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами кримінальної справи, показаннями: засудженого ОСОБА_4 про те, що саме він перебував за кермом автомобіля «Lexus LX 470» під час ДТП, потерпілого ОСОБА_5, про те, що під час ДТП за кермом автомобіля перебував його водій - ОСОБА_4, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та інших, висновками імунологічної експертизи.

Доводи касаційної скарги потерпілого про порушення суддею при винесенні вироку щодо ОСОБА_4 таємниці нарадчої кімнати не заслуговують на увагу. Тривалість часу перебування суду у нарадчій кімнаті не свідчить про порушення її таємниці і здійснення будь-якого впливу на суддю при постановленні ним вироку, тому ця обставина не може бути підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі. Крім того, сам процес розгляду справи вівся відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, із протоколу судового засідання вбачається, що учасникам процесу, в тому числі і потерпілим надавалася можливість висловити свою думку з приводу закінчення судового слідства, які не побажали його доповнити.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені, отримали правильну юридичну оцінку. Законність цього висновку та кваліфікація дій засудженого належним чином перевірені і підтверджені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначене ОСОБА_4 покарання, обрано у відповідності до вимог закону, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, наслідком якого стала загибель двох осіб. Призначаючи покарання засудженому, суд з достатньою повнотою врахував усі обставини справи, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Усі наведені потерпілими, засудженим та його захисником в апеляціях доводи, належним чином перевірені, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не вбачається, а тому касаційна скарга потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Овідіопільського районного суду Одеської області від 1 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2012 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни.