Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,суддів Мороза М.А. і Дембовського С.Г.,за участю прокурора Гошовської Ю.М.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_4 на вирок Сєверодонецького міського суду Луганської області від 22 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засудженого за ст. 128 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт та звільнено від призначеного покарання.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 8 травня 2011 року близько 16 години 30 хвилин, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_5 штовхнув останню, в результаті чого вона впала зі східців та їй було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження з тривалим розладом здоров'я.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалась.

У касаційних скаргах прокурор та потерпіла просять вирок щодо ОСОБА_5 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги обґрунтовують тим, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_5 від покарання, оскільки останній не досяг пенсійного віку. Крім того, вважають, що призначене ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт є м'яким.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги підлягають задоволенню.

Суд, призначаючи засудженому покарання у виді громадських робіт та, звільняючи його від призначеного покарання, в порушення вимог закону, не вказав на підставі якої норми закону звільнив ОСОБА_5 від призначеного покарання.

Крім того, судом не прийнято до уваги вимоги ч. 3 ст. 56 КК України, згідно з якими громадські роботи не можуть бути застосовані лише до певної категорії засуджених, зокрема, до осіб визнаних інвалідами першої або другої групи, а також, які досягли пенсійного віку.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що засуджений ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто досяг 55 річного віку, і він має пенсійне посвідчення інваліда 3-ї групи загального захворювання ( а.с. 62), що на думку колегії суддів, унеможливлює віднесення його до категорії осіб, передбачених ч. 3 ст. 56 КК України.

Із цих підстав вирок щодо ОСОБА_5 не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде доведена винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину, то покарання йму належить призначити відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК колегія суддів

касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Сєверодонецького міського суду Луганської області від 22 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.