Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлової С.О.,

суддів: Кульбаби В.М., Литвинова О.М.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 березня 2012 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останнього разу: 20 січня 2010 року Центрально-Міським районним судом м. Горлівки за ст. 395 КК України на 1 рік 8 місяців позбавлення волі, якого звільнено 14 серпня 2011 року за відбуттям строку покарання, засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на засудженого згідно зі ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи й періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

Вирішено питання про судові витрати за проведення експертизи й речові докази.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.

В останніх числах серпня 2011 року у денний час ОСОБА_1 у районі будинку АДРЕСА_1 знайшов вогнепальну зброю - одноствольний гладкоствольний дульнозарядний пістолет, виготовлений кустарним способом (за типом «підпал»). Цей предмет засуджений умисно придбав, узявши собі, з метою особистого використання, приніс у своє житло по АДРЕСА_2 де став незаконно зберігати, а також незаконно носив при собі без передбаченого законом дозволу.

11 жовтня 2011 року поблизу буд. № 9 по вул. Ч. Диденка в м. Горлівці ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції і в ході особистого огляду в нього було виявлено й вилучено зазначену зброю.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку суду й направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому посилається на небезпечність предмету злочину, що призначений для заподіяння тілесних ушкоджень, дані про особу засудженого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні злочини, і вказує, що суд безпідставно не врахував рецидив злочину як обставину, що обтяжує покарання. Крім цього зазначає, що суд у резолютивній частині вироку як установу, уповноважену здійснювати контроль за поведінкою засудженого, вказав орган кримінально-виконавчої системи, замість кримінально-виконавчої інспекції, як передбачено ст. 76 КК України в редакції Закону № 1254-VI від 14 квітня 2009 (1254-17) року.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо правильності встановлення фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, за який його засуджено, і правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України та роз'ясненнями, наведеними в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Виходячи з вимог ст. 75 КК України, необхідною умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність достатніх підстав для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд формально послався на ступінь тяжкості вчиненого злочину, та особу винного, який раніше судимий, проте за місцем проживання характеризується позитивно. Як обставину, що пом'якшує покарання, суд урахував щире каяття, а обставин, які обтяжують покарання, не встановив.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд належним чином не мотивував, які саме обставини й дані про особу засудженого давали підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Посилання суду на позитивну характеристику особи засудженого та його щире каяття не є переконливими з урахуванням того, що ОСОБА_1 раніше 8 разів притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння умисних, у тому числі тяжких і особливо тяжких, корисливих, насильницького, корисливо-насильницького злочинів і злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів. Кожний новий злочин засуджений вчиняв через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, а останній - приблизно через 2 тижні (а. с. 49-50-а).

За наведених обставин суд, визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні нового умисного злочину, безпідставно не врахував рецидив злочинної діяльності як обставину, що обтяжує покарання.

Не звернув суд належної уваги й на підвищену небезпеку предмету злочину - вогнепальної зброї, поводження з якою поза межами дозвільної системи створює реальну загрозу для громадської безпеки, життя і здоров'я громадян.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України через його м'якість не є необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Крім цього, суд неправильно застосував кримінальний закон, поклавши обов'язок здійснення контролю за поведінкою засудженого на орган кримінально-виконавчої системи. Згідно зі ст. 76 КК України зі змінами, внесеними згідно з Законом № 1254-VI від 14 квітня 2009 року (1254-17) , таким органом є кримінально-виконавча інспекція.

Тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК України вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Якщо при новому розгляді справи буде встановлено винуватість ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину, то покарання має бути призначено з урахуванням вимог закону та відповідати ступеню тяжкості вчиненого й особі засудженого.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.