Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,суддів Кравченка С.І., Слинька С.С., за участю прокурора Казнадзея В.В.,засудженого ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні 25 жовтня 2012 року в м. Києві справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 29 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2012 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

Такого, що судимості не мав,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 28 січня 2011 року близько 21 години, перебуваючи разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 за місцем спільного проживання в квартирі АДРЕСА_1, в результаті конфлікту, що виник раптово на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав потерпілій один удар ногою в ліву кисть, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді закритого переломо-вивиху середньої фаланги четвертого пальця лівої кисті зі зміщенням і ушкодженням суглобової капсули, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2012 року цей вирок залишено без зміни. Застосовано до ОСОБА_5 пункти «г», «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 та його звільнено від призначеного покарання.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень. При цьому посилається на те, що справу розглянуто з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що суд належним чином не обґрунтував свої висновки щодо його винуватості та постановив своє рішення на припущеннях. Стверджує, що тілесних ушкоджень потерпілій він не спричиняв, а обвинувачення щодо нього ґрунтуються виключно на сумнівних показаннях потерпілої та свідків. Зазначає й про те, що суд неодноразово безпідставно відмовляв у задоволенні його клопотань про допит експерта, чим було порушено його право на захист.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що скарга підлягає задоволенню, пояснення засудженого ОСОБА_5, який підтримав свою касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених вказаним Законом, підлягають особи, які підпадають під дію ст. 1 цього Закону, кримінальні справи щодо яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчиненні до набрання чинності цим Законом.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 вчинив злочин 28 січня 2011 року, тобто до набрання чинності зазначеного Закону України «Про амністію» (3680-17) . На день набрання чинності цим Законом ОСОБА_5 був інвалідом 3 групи та досяг 60-річного віку.

Засуджений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на постановлений щодо нього обвинувальний вирок, у якій просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року (3680-17) .

Апеляційний суд, встановивши наявність підстав для застосування до ОСОБА_5 акту амністії та відсутність перешкод для його застосування, за наявності згоди ОСОБА_5 на застосування амністії, залишив вирок без зміни та всупереч порядку, встановленому Законом України «Про амністію у 2011 році» від 8 липня 2011 року (3680-17) , звільнив засудженого від призначеного йому покарання, а не від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України, як це передбачено ст. 6 цього Закону, тобто неправильно застосував цей Закон.

Відповідно до ст. 400-1 КПК України, касаційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. 6 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.

З урахуванням цієї норми Закону, а також того, що ОСОБА_5 своєї заяви про застосування до нього амністії не відкликав і можливості такого відкликання Закон не передбачає, його вимоги про скасування судових рішень щодо нього та направлення справи на новий судовий розгляд через порушення вимог кримінально-процесуального закону, не підлягають задоволенню.

Виходячи з наведеного, у порядку ст. 395 КПК України, постановлені по справі судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а кримінальна справа - закриттю.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 10 січня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати.

На підставі пунктів «г», «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08 липня 2011 року звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а провадження у справі щодо нього закрити.