5-4546км12 Про використання завідомо підроблених документів, та зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, скоєне посадовими особами господарюючих суб'єктів - 25.10.2012 Прийняття

головуючого Орлянської В.І., суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.,за участю прокурора Голюги В.В., розглянула в судовому засіданні 25 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Вінницької області на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 серпня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 1 березня 2012 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 серпня 2011 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого,

що не має судимості,

- за ч. 2 ст. 364 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах організаціях незалежно від форм власності строком на 1 рік 1 місяць;

- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах організаціях незалежно від форм власності строком на 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах організаціях незалежно від форм власності строком на 1 рік 1 місяць.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, в силу ст. 89 КК України

раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах організаціях незалежно від форм власності строком на 1 рік. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_2 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України звільнено в зв'язку з закінченням строків давності;

- за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах організаціях незалежно від форм власності строком на 1 рік;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах організаціях незалежно від форм власності строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

В задоволенні цивільного позову ТОВ «Ренесанс Кепітал Інвест» відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 1 березня 2012 року вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 серпня 2011 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а справу повернуто в цій частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 серпня 2011 року залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1, який з 10 січня 2006 року по 16 серпня 2007 року був фінансовим директором ЗАТ «Подільський цукор» та з 16 серпня 2007 року по 14 грудня 2007 року директором ТОВ «Агрофірма «Степанівська», та ОСОБА_2, який був генеральним директором СТОВ «Мізяківські Хутори», визнано винними у тому, що вони 2 липня 2007 року уклали договір комісії № 02-07/2007, відповідно до якого СТОВ «Мізяківські Хутори» (комітент) доручило ТОВ «Агрофірма «Степанівська» (комісіонер) надати посередницькі послуги щодо укладання від свого імені та в рахунок і в інтересах комітента угод на предмет купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, яка зазначена в замовленні № 2 до договору № 02-07/2007 комісії від 2 липня 2007 року, датованого 24 липня 2007 року.

В кінці липня 2007 року ОСОБА_2 вступив в попередню змову з ОСОБА_1, який був фінансовим директором ЗАТ «Подільський цукор», та здійснював при цьому фінансовий контроль за діяльністю СТОВ «Мізяківські Хутори», ЗАТ «Подільський цукор», ТОВ «Агро УА», ТОВ «Агрофірма «Степанівська», а з 16 серпня 2007 року по14 грудня 2007 року був директором ТОВ «Агрофірма «Степанівська», направлену на зловживання своїм службовим становищем на користь третіх осіб.

Після чого, ОСОБА_1, розраховуючи на сприяння ОСОБА_2, надав бухгалтеру СТОВ «Мізяківські Хутори» ОСОБА_3 усну вказівку про перерахування з поточного рахунку СТОВ «Мізяківські Хутори» на поточний рахунок ТОВ «Агрофірма «Степанівська» коштів в сумі 5 548 963,00 грн., з призначенням платежу згідно договору комісії № 02-07/2007 від 2 липня 2007 року, що останньою було вчинено 31 липня та 2 серпня 2007 року.

Реалізуючи спільний умисел, ОСОБА_1, виконуючи повноваження директора ТОВ «Агрофірма «Степанівська», розраховуючи на сприяння ОСОБА_2, достовірно знаючи, що власником коштів в сумі 5 548 963,00 грн. є СТОВ «Мізяківські Хутори», не маючи наміру виконувати в повному обсязі умов договору № 02-07/2007 від 2 липня 2007 року, діючи з корисливих мотивів, з використанням системи «Клієнт-банк», що встановлена на комп'ютері за фактичною адресою ТОВ «Агрофірма «Степанівська» по АДРЕСА_1 з 15 серпня 2007 року по 10 жовтня 2007 року частину коштів, які надійшли від СТОВ «Мізяківські Хутори» і знаходились на поточному рахунку ТОВ «Агрофірма «Степанівська», на виконання договору комісії № 02-07/2007 від 2 липня 2007 року, перерахував на придбання іноземної валюти, яка в подальшому з валютного рахунку ТОВ «Агрофірма «Степанівська» була перерахована за сільськогосподарську техніку згідно договору купівлі-продажу на розрахунковий рахунок АТ «Агрослужба ц.з.» та «Агро ц.з.» (Чеська Республіка).

ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 перерахували, в порушення умов договору, в інтересах третіх осіб, кошти в сумі 504 000 грн. на рахунок ТОВ «Консамент Гудз», яке зареєстровано на підставі підробленого договору оренди приміщення і за місцем реєстрації відсутнє, з призначенням платежу - за ремонт сільськогосподарської техніки, а також кошти в сумі 1 500 000 грн. перерахували на рахунок ТОВ «МТ Авто», з призначенням платежу - за ремонт та підготовку сільськогосподарської техніки, за послуги по збиранню сільськогосподарської продукції, яке в свою чергу, отримані кошти відразу ж перерахувало ТОВ «Консамент Гудз», з тим же призначенням, чим СТОВ «Мізяківські Хутори» було завдано матеріальної шкоди на зазначену суму.

Щоб приховати свою злочинну діяльність і уникнути відповідальності, директор ТОВ «Агрофірма «Степанівська» ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з директором СТОВ «Мізяківські Хутори» ОСОБА_2, в листопаді 2007 року надав ними ж складені завідомо неправдиві: листи від 10 серпня 3 вересня 2007 року про нібито зміну призначення платежів; договір № 03-2 ДКП купівлі-продажу від 14 липня 2007 року; протокол № 10-2007/07 РТ засідання Ради Товариства СТОВ «Мізяківські Хутори» від 14 липня 2007 року; лист про хід виконання договору комісії № 02 ДК від 5 вересня 2007 року.

Крім того, ОСОБА_2 на початку вересня 2007 року склав та видав завідомо неправдивий табель обліку робочого часу, згідно якого він нібито працював з 15 по 22 серпня 2007 року, на підставі якого йому було нараховано заробітну плату в розмірі 2400 грн., яку він отримав.

У касаційній скарзі, прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, кваліфікацію дій засуджених та доведеності їх вини, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості та направлення справи на новий судовий розгляд. Зокрема, зазначає, що суд безпідставно застосував та неналежним чином не мотивував своє рішення про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування основного покарання та лише формально перерахував обставини, що пом'якшують покарання. Посилаючись при цьому на те, що ОСОБА_2 був раніше судимий та що не відшкодовані збитки в сумі 2 004 000 грн. СТОВ «Мізяківські Хутори». Також вказує, що суд, всупереч вимогам ст. 76 КК України, зазначив, що контроль за поведінкою засуджених повинні здійснювати органи кримінально-виконавчої системи, а не кримінально-виконавча інспекція.

В запереченнях на касаційну скаргу прокурора, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначають, що судом при призначенні покарання враховані всі обставини справи, судові рішення законні та обґрунтовані, а тому просять залишити їх без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення. Також посилаються на те, що у ТОВ «Агрофірма «Степанівська» боргові забов'язання перед СТОВ «Мізяківські Хутори» відсутні, взаємні господарські забов'язання між ТОВ «Агрофірма «Степанівська» та СТОВ «Мізяківські Хутори» виконані належним чином, жодних претензій сторони одна до одної не мають, інтересам СТОВ «Мізяківські Хутори» шкоди не завдано, претензії майнового характеру до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні. Дані обставини вони підтвердили довідками СТОВ «Мізяківські Хутори» та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Голюги В.В., яка підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1, 2 ст. 366 КК України та доведеність їх вини в касаційній скарзі не оскаржується.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Обираючи міру покарання засудженому ОСОБА_1, із застосуванням ст. 75 КК України, суд у вироку врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також, те що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 судом визнано перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, із застосуванням ст. 75 КК України, судом враховано його позитивну характеристику, а також, те що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 судом визнано перебування на його утриманні неповнолітньої дитини. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, про м'якість призначеного засудженим покарання із застосуванням ст. 75 КК України, на думку колегії суддів є безпідставними. Як вбачається з вироку, судом при призначенні покарання враховано ступінь тяжкості вчинених засудженими злочинів.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що засуджений ОСОБА_2 був раніше судимий не може колегією суддів прийматися до уваги, оскільки, судимість його погашена і він вважається таким, що не має судимості.

Доводи скарги прокурора про те, що встановлена сума збитків СТОВ «Мізяківські Хутори» в сумі 2 004 000 грн. не відшкодована, спростовується довідками зазначеного товариства.

Крім того те, що судом у вироку при застосуванні до засуджених положень ст. 76 КК України вказано замість органу «кримінально-виконавчої інспекції» зазначено «орган кримінально-виконавчої системи», не є істотними порушенням закону і не тягне за собою скасування вироку. Як вбачається з наданих засудженими до суду касаційної інстанції довідок, то вини перебувають на обліку в «кримінально-виконавчій інспекції», яка здійснює контроль за їх поведінкою і ніяких проблем з приводу того, що у вироку вказано «система» замість «інспекція» не виникає.

Вважати призначене ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання несправедливим внаслідок його м'якості, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, немає підстав. Обране покарання слід визнати таким, яке є необхідним для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.