Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.за участю прокурора Саленка І.В., розглянула в судовому засіданні 25 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора м. Севастополя на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 квітня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_5

Вироком Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 квітня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 30.09.2008 року Ленінським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 389, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки, звільненого 13.07.210 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 10 днів,

засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те що він 8.02.2012 року придбав у невстановленої особи в квартирі АДРЕСА_1 наркотичну речовину - ацетильований опій, в перерахунку на суху речовину 0,0488 грама, помістив її в два шприци по 5 мл, після чого частину цього наркотику вжив, а іншу частину залишив при собі. Приблизно о 20 годині 50 хвилин в під'їзді вказаного будинку був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили у ОСОБА_5 два шприци з ацетильованим опієм в перерахунку на суху речовину - 0,0488 грам, які він зберігав без мети збуту.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

В касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність вини засудженого у скоєному та правильність кваліфікації його дій, порушує питання про скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі ОСОБА_5 внаслідок м'якості. Прокурор вважає, що суд необґрунтовано призначив покарання із застосуванням ст. 75 КК України, та не встановив обмеження, передбачені ст. 76 КК України, не врахував тяжкість злочину, пов'язаного із незаконним обігом небезпечних наркотичних засобів.

Також судом не враховані дані про особу ОСОБА_5, який раніше був неодноразово судимий, але висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин через 5 місяців після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та вважав, що судове рішення слід скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, які досліджувалися судом в порядку ст. 299 КПК України, що у касаційній скарзі не оспорюється, як і кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 309 КК України.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про призначення засудженому із застосуванням ст. 75 КК України надто м'якого покарання, та не встановлення йому обмежень, передбачених ст. 76 КК України, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А, ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Як вбачається з матеріалів справи, при звільненні ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, який позитивно характеризується, повністю визнав себе винним у скоєному злочину та щиро розкаявся, обставину, яка пом'якшують його покарання - щире каяття; відсутність обставин, які обтяжують покарання; та обґрунтовано прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів касаційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_5 покарання із звільненням від його відбуванням з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора.

Також колегія суддів не погоджується з доводами касаційної скарги прокурора про порушення судом вимог ст. 76 КК України, оскільки покладення на засудженого передбачених в цій статті закону обов'язків - це право суду, а не обов'язок.

З урахуванням наведеного касаційна скарга прокурора, як в цій частині, так і в цілому, задоволенню не підлягає.

При перевірці матеріалів кримінальної справи колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора м. Севастополя залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 10 квітня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_5 - без зміни.