Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,

суддів: Швеця В.А., Кульбаби В.М.,

з участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2012 року.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2012 року апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задоволено.

Вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання змінено та визначено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 75 КК України на чотири роки позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

У решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 14 листопада 2011 року біля 18 год. 50 хв. по вул. Гранітній, 8 у м. Ужгороді із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_3 загальною вартістю 695 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Стверджує, що апеляційним судом неправильно застосовано кримінальний закон - засудженого ОСОБА_1 необґрунтовано звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Суд, врахувавши лише окремі дані про особу засудженого, не зважив повною мірою на тяжкість та обставини вчинення злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин суд обґрунтував доказами, дослідженими у порядку ч. 3 ст. 299 КПК України.

Фактичні обставини справи та кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

За матеріалами справи апеляційний суд прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи своє рішення про застосування ст. 75 КК України, суд послався на окремі дані про особу засудженого і обставини, що пом'якшують покарання.

Разом з тим, судом не враховано, що засуджений не працює, вчинив умисний тяжкий кваліфікований злочин, об'єктом якого окрім приватної власності, є здоров'я людини.

Злочин скоєно засудженим із застосуванням фізичного насильства щодо жінки, в темну пору доби, у безлюдному місці.

Наведені обставини з урахуванням характеру та ступеню тяжкості злочину свідчать про порушення вимог статей 50, 65 КК України.

За таких обставин, висновок апеляційного суду про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства не можна визнати послідовним, а доводи прокурора про визнання призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, є обґрунтованими.

На підставі наведеного, відповідно до вимог пп. 2, 3 ч. 1 ст. 398 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

У разі встановлення апеляційним судом тих же фактичних обставин скоєння злочину, призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України належить визнати таким, що не відповідає вимогам закону, ст. 372 КПК України в силу його м'якості.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 15 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу щодо нього направити на новий апеляційний розгляд.