Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,за участю прокурора Таргонія О.В., розглянула у відкритому судовому засіданні 25 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ст. 291 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки та покладено обов'язок, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди 15 000 грн., а в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 5 494 грн.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засудженим за те, що він, 25 квітня 2011 року, приблизно о 18 годині 20 хвилин, в стані алкогольного сп'яніння, управляючи мопедом «Дельта», рухаючись по проїжджій частині пров. Пожежного в м. Павлограді Дніпропетровської області зі швидкістю приблизно 60 км/год., маючи об'єктивну можливість виявити в межах видимості, в напрямку руху, пішохода ОСОБА_8, який перетинав проїжджу частину пер. Пожежний справа наліво відносно напряму руху мопеда, грубо порушив вимоги п. п. 1.3, 1.5, 2.9 а), 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не вжив своєчасних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу, продовжив рух та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8, в результаті чого ОСОБА_8 були заподіянні тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2012 року вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

В касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень в частині цивільного позову з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Так, стверджує, що суд, приймаючи рішення по цивільному позову, не дослідив пред'явлені потерпілим докази на підтвердження цивільного позову; стягнув матеріальну шкоду, яка не підлягає відшкодуванню у зв'язку з тим, що на лікування потерпілого були придбані препарати, які відсутні в призначеному лікуванні. Також захисник вважає, що суд незаконно стягнув на користь потерпілої в рахунок відшкодування матеріальної шкоди витрати, які не є матеріальною шкодою (благодійна допомога, придбання спритних напоїв, поминки).

Апеляційний суд не усунув допущені місцевим судом порушення, тому також, на думку захисника, його ухвала підлягає скасуванню.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпіла не погоджується з доводами касаційної скарги захисника засудженого та просить судові рішення в частині цивільного позову залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 291 КК України, та правильність кваліфікації його дій в касаційній скарзі не оскаржується.

Що стосується доводів захисника засудженого про неправильне вирішення судом цивільного позову в частині безпідставного стягнення витрат на лікування ОСОБА_8, то вони є необґрунтованими. В цій частині суд належним чином перевірив наявні у справі квитанції на підтвердження купівлі ліків, призначених для лікування ОСОБА_8 та прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення понесених потерпілою в цій частині витрат.

В той же час, заслуговують на увагу доводи захисника засудженого в частині безпідставного стягнення на користь потерпілої в рахунок відшкодування їй матеріальної шкоди витрат на проведення поминального обіду та придбання алкогольних напоїв, а також здійснення благодійної допомоги.

Так, відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодовувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Стаття 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству.

Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв'язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Тобто, виходячи із визначення поняття поховання, відповідно до закону, до таких витрат можна віднести ті, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом у могилу.

Отже, витрати на проведення поминальних обідів, які проводяться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, відшкодовувати які винний не зобов'язаний згідно ст. 1201 ЦК України, а відтак вони не підлягали стягненню з засудженого ОСОБА_6

Тому суд безпідставно стягнув із ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди потерпілій витрати на поминальний обід та алкоголь в сумі 1388 грн. та 288 грн. відповідно (а. с. 120, 118).

Не погоджується колегія суддів і з стягненням із засудженого витрат, понесених потерпілою внаслідок здійснення благодійного пожертвування у розмірі 1210 грн. на користь міського благодійного фонду «Здоров'я», так як благодійність характеризується добровільним характером особи, яка її здійснює, а тому не може вважатися витратами, які підлягають відшкодуванню в обов'язковому порядку.

За таких обставин, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги захисника в інтересах засудженого, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільного позову слід змінити, виключивши з них рішення про стягнення із засудженого на користь потерпілої матеріальної шкоди, понесеної останньою внаслідок здійснення благодійного пожертвування (1210 грн.), проведення поминального обіду (1388 грн.) з купівлею алкогольних напоїв (288 грн.), таким чином зменшивши суму, стягнену в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, до 2608 грн.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2012 року щодо засудженого за ст. 291 КК України ОСОБА_6 в частині цивільного позову змінити. Зменшити розмір, стягнених із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди грошових коштів з 5494 грн. до 2608 (двох тисяч шестисот восьми) гривень.

В решті вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 лютого 2012 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.