Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І., за участю прокурора Таргонія О.В., розглянула в судовому засіданні 25 жовтня 2012 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 лютого 2012 року щодо нього,

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2011 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ст. 353 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд. Час відбуття покарання ОСОБА_5 відраховано з моменту реального поміщення його до кримінальну - виконавчої установи.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 залишено без розгляду, роз'яснено їм право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, використовуючи самовільно присвоєні владні повноваження, з метою створення довірчих стосунків для реалізації умислу на заволодіння чужим майном - грошовими коштами осіб, з яким попередньо знайомився, представлявся працівником УБОЗу ГУ МВСУ у Львівської області. У такий спосіб входив потерпілим у довіру та у подальшому зловживаючи нею, протягом січня - листопада 2010 року у м. Львові, шляхом обману, почергово, заволодів грошовими коштами громадян: ОСОБА_6 в сумі 500 доларів США; ОСОБА_7 та ОСОБА_15 в сумі по 800 грн.; ОСОБА_16 в сумі 15000 грн.; ОСОБА_17 в сумі 1200 грн.; ОСОБА_18 в сумі 1800 грн.; ОСОБА_8 в сумі 7500 грн.; ОСОБА_19 в сумі 1000 грн.; ОСОБА_20 в сумі 440 грн.; ОСОБА_21 в сумі 700 грн.; ОСОБА_9 в сумі 200 доларів США; ОСОБА_10 в сумі 100 доларів США та 2560 грн.; ОСОБА_22 в сумі 100 доларів США; ОСОБА_11 в сумі 8000 грн.; ОСОБА_12 в сумі 8000 грн.; ОСОБА_13 в сумі 6500 грн.; ОСОБА_14 в сумі 7000 грн., заподіявши кожному з потерпілих матеріальну шкоду на відповідну суму.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 лютого 2012 року вирок Франківського районного суду Львівської області від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_5 змінено : зараховано ОСОБА_5 в строк відбуття покарання знаходження під вартою в ІТТ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області в період з 03.06.2010 року по 10.06.2010 року та з 05.02.2011 року по 08.02.2011 року, а в решті вирок залишено без зміни. Апеляцію прокурора задоволено, а апеляцію захисника ОСОБА_23 в інтересах засудженого ОСОБА_5 - залишено без задоволення.

В касаційній скарзі засуджений, не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність свої вини у скоєних злочинах та правильність кваліфікації його дій, порушує питання про зміну судових рішень в частині признаного покарання. Зазначає, що воно несправедливе, надмірно суворе, не відповідає тяжкості злочинів та його особі. Просить звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, оскільки судовими інстанціями не враховано: визнання вини та щире каяття у скоєному; часткове відшкодування спричинених потерпілим збитків та продовження їх відшкодування; скоєння злочину вперше; також не взято до уваги пом'якшуючі обставини, та відсутність обтяжуючих обставин. А, апеляційним судом безпідставно виключено з вироку суду пом'якшуючу обставину у виді щирого каяття, тоді як про це свідчить його поведінка в суді, який розглянув справу у спрощеному порядку, відповідно до вимог ст. 299 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі доказах, досліджених судом у порядку ст. 299 КПК України, що у касаційній скарзі не оспорюється, як і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 190, ст. 353 КК України.

Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про суворість призначеного йому покарання, то вони є неспроможними.

Так, відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

А, ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу засудженого, який вперше притягнутий до кримінальної відповідальності, його негативне ставлення до вчиненого; позитивні характеристики в цілому по місцю проживання та роботи, часткове відшкодування матеріальних збитків потерпілим, але не зробив цього у повному обсязі за час слідства та розгляду справи у суді; його щире каяття та сприяння органам досудового слідства у розкритті злочинів. З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано не найшов підстав для звільнення його від призначеного покарання з іспитовим строком

Аналогічні доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості злочинів та його особі внаслідок суворості були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції за скаргою захисника ОСОБА_23 в інтересах засудженого. Апеляційний суд обґрунтовано з ними не погодився та залишив вирок суду першої інстанції без зміни, а апеляцію захисника - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є законною та вмотивовано, відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

З урахуванням наведеного, фактичних обставин справи, доводів касаційної скарги ОСОБА_5, колегія суддів вважає, що призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для звільнення ОСОБА_5 від його відбування з випробуванням, як і для задоволення касаційної скарги останнього.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції при розгляді справи постановити законні, обґрунтовані і справедливі рішення у касаційному порядку не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 20 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 21 лютого 2012 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 190, ст. 353 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.