Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М. М.,суддів Кравченка С. І., Слинька С. С.,за участю прокурора Опанасюка О. В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6

Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 жовтня 2011 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не мав судимості,

- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, судимого, останнього разу 12 вересня 2007 року за частинами 2 і 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, звільненого 19 лютого 2010 року умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 9 днів,

- за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

Як встановив суд, 24 липня 2011 року приблизно о 01:30,

ОСОБА_7 будучи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою із ОСОБА_5, перебуваючи в районі домоволодіння АДРЕСА_1, з метою заволодіння чужим майном напали на ОСОБА_8, застосувавши до нього насильство, небезпечне для його життя і здоров'я, заподіяли йому легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я та заволоділи його майном на загальну суму 15 350 грн.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок районного залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав скаргу та просив скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, та зіставити їх з наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Як убачається з ухвали суду апеляційної інстанції, ці вимоги закону у даній справі належним чином не виконані.

У поданій на вирок апеляції прокурор вказував про безпідставне призначення засудженим покарання більш м'якого, ніж передбачено законом на підставі ст. 69 КК України, та просив апеляційний суд постановити щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свій вирок.

Залишаючи апеляцію прокурора без задоволення, апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих підстав прийняття такого рішення, не дав вичерпної відповіді на доводи скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції ст. 69 КК України. При цьому суд послався виключно на дані про особи засуджених та обставини, які не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а також фактично не взяв до уваги обставини, що обтяжують покарання засуджених.

Зокрема, апеляційний суд не звернув уваги, що відповідно до характеристики ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо, участі у частковому відшкодуванні матеріальної шкоди потерпілому не брав, а наявна в матеріалах справи довідка про склад його сім'ї не містить в собі даних про фактичне утримання ним своєї матері.

Також, апеляційний суд формально зазначив, але фактично не врахував, що ОСОБА_6 злочин було вчинено у стані алкогольного сп'яніння.

Крім того, суд апеляційної інстанції у повній мірі не зважив на ступінь тяжкості вчиненого діяння, його належність до числа тяжких злочинів, та спосіб його вчинення.

Зазначене дає підстави вважати, що апеляційний суд формально розглянув справу щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6, чим істотно порушив кримінально-процесуальний закон. Отже ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого слід належно оцінити всі фактичні обставини справи, дані про особи засуджених та прийняти законне і обгрунтоване рішення.

Якщо при новому апеляційному розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їм злочину і не встановить нових позитивних даних про їх особи чи обставин, що пом'якшують їх покарання, то рішення про призначення покарання більш м'якого, ніж передбачено законом, є неправильним та явно несправедливим внаслідок м'якості.

Крім того, суду апеляційної інстанції слід належним чином також перевірити правильність вирішення заявленого у справі цивільного позову та обґрунтованість інших доводів прокурора, наведених у його касаційній скарзі.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 лютого 2012 року щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.