Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М. М.,суддів Кравченка С. І., Слинька С. С., за участю прокурора Казнадзея В. В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який затверджував обвинувальний висновок, на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2010 року та вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2012 року.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2010 року засуджено:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не мав судимості,

за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

4 роки; за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не мав судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину;

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не мав судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

3 роки; за ст. 198 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

1 рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю

2 роки.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, такого, що не мав судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк

3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2012 року вказаний вирок міськрайонного суду за епізодом відкритого заволодіння майном ОСОБА_9 від 27 жовтня 2009 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в частині їх виправдання за ч. 2 ст. 186 КК України, перекваліфікації дій ОСОБА_7 із ч. 2 ст. 186 на ст. 198 КК України та в частині призначення їм покарання, а також в частині задоволення цивільного позову про стягнення моральної та матеріальної шкоди з підсудних на користь потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - скасовано.

Визнано ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 винними за

ч. 2 ст. 186 КК України та призначено їм покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки кожному. Постановлено вважати їх засудженими за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 призначено кожному остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнано винними і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

27 жовтня 2009 року приблизно о 20-й годині ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7, знаходячись поблизу

будинку АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно побили ОСОБА_10, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, після чого ОСОБА_5 зняв із нього куртку, в якій лежали портмоне з грошима, телефон марки «Алітель» із сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар», заподіявши ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 670,50 грн.

Через незначний проміжок часу, цього ж дня на тому ж місці, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 - всі у стані алкогольного сп'яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, групою осіб безпричинно побили ОСОБА_9, який підійшов до ОСОБА_10 з метою надання медичної допомоги, заподіявши йому легкі тілесні ущкодження з короткочасним розладом здоров'я. Після цього

ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (останній - повторно) відкрито викрали у потерпілого барсетку з грошима, заподіявши йому матеріальної шкоди на загальну суму 1210,50 грн.

Крім того, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння 07 листопада 2009 року приблизно о 23.30 годині поблизу будинку № 95 по пр-ту Леніна у м. Олександрії Кіровоградської області групою осіб з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, грубо порушили громадський порядок - побили ОСОБА_11, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вироки районного та апеляційного судів в зв'язку з невідповідністю призначеного засудженим покарання тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам внаслідок м'якості, а кримінальну справу щодо них направити на новий судовий розгляд. Крім того, прокурор також вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та правильність кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 296 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про безпідставність звільнення судом засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі статтей 75 і 104 КК України, то вони є непереконливими.

Так, мотивуючи своє рішення про доцільність застосування положень статей 75 і 104 КК України, суд урахував як ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і дані, що характеризують їх особи, зокрема те, що

ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вчинили злочин у неповнолітньому віці, за місцем проживання та навчання характеризуються виключно позитивно, шкоду завдану потерпілим відшкодували в повному обсязі, до кримінальної відповідальності притягуються вперше і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції продовжували навчатися.

На підставі цих даних суд призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі, однак дійшов обгрунтованого висновку про можливість їх виправлення та перевиховання без реального його відбування.

З урахуванням сукупності перелічених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про звільнення ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Покарання призначене ОСОБА_5 також відповідає ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, у справі не встановлено.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постановлених щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 квітня 2010 року та вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 29 березня 2012 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.