Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Сенюк В.О.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 25 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2

Вироком Дружківського міського суду Донецької області від 22 листопада 2011 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 310 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2012 року зазначений вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного покарання. На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 310 КК України з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він у період з червня по серпень 2010 року на території свого домоволодіння по АДРЕСА_1, незаконно посіяв та виростив 164 рослини коноплі, які містять в собі наркотичні засоби.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд, посилаючись на м'якість призначеного покарання і безпідставне застосування ст. 75 КК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 399 КПК України, оскільки не виконав вказівки, які містилися в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13 вересня 2011 року, якою вирок від 21 грудня 2010 року щодо ОСОБА_2 скасовано через м'якість призначеного покарання та необґрунтоване застосування ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 310 КК України суд у вироку обґрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами. Ці висновки і їх правова оцінка прокурором не оскаржуються.

Що стосується покарання, призначеного ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції, яке, на думку прокурора, є м'яким і не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Суд першої інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_2, ці вимоги закону врахував не в повній мірі, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Доводи прокурора про невиконання судом апеляційної інстанції ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 13 вересня 2011 року безпідставні.

Апеляційний суд, скориставшись наданими йому повноваженнями, провів часткове судове слідство, встановив нові дані про особу засудженого, які не були відомі та невраховані судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2

Змінюючи вирок в частині призначення покарання, суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, позитивну характеристику засудженого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив нові дані про особу винного, а саме, що засуджений працює, проживає з матір'ю похилого віку, яка за станом здоров'я потребує стороннього догляду, інших родичів немає, про що надані відповідні довідки.

З урахуванням усіх зазначених обставин, апеляційний суд, погодився із видом покарання, призначеного ОСОБА_2 судом першої інстанції, але дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства.

При призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 та при звільненні його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, апеляційний суд застосував принцип індивідуалізації призначення покарання, навів переконливі підстави такого рішення, зазначивши, що за таких умов буде досягнута мета покарання.

Таке рішення, на думку колегії суддів, належним чином умотивовано, є справедливим, а покарання - необхідним і достатнім.

Підстав для скасування оскаржуваного судового рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості і неправильного застосування ст. 75 КК України, як про це йдеться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону при призначенні покарання засудженому, використав надані йому процесуальні можливості для перевірки судового рішення першої інстанції, його ухвала відповідає вимогам кримінально-процесуального закону, не містить підстав, передбачених ст. 398 КПК України, для її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.