Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,за участю прокурора Деруна А.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2012 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання змінено. Застосовано ст. 69 КК України та призначено ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 187 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. В решті вирок суду залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що 22 серпня 2011 року о 22 годині 30 хвилин, він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, поблизу будинку № 58, по вул. 1-ої П'ятирічки, м. Керч, АР Крим, напав на ОСОБА_6 та застосувавши до нього насильство, небезпечне для життя і здоров'я, заволодів майном потерпілого, на загальну суму 1657 гривень, яким розпорядився на свій розсуд.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженого просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що, на його думку, судом не було мотивовано належним чином які обставини були підставою для прийняття рішення про застосування до ОСОБА_5 ст. 69 КК України, а обставини, що пом'якшують покарання взагалі не встановлені. Вважає, що відсутність судимості, офіційне працевлаштування, позитивні характеристики є скоріше нормою поведінки особи у суспільстві, а не підставами, за наявності яких може бути пом'якшено покарання. На думку прокурора, судом необґрунтовано зазначено про те, що ОСОБА_5 частково відшкодував заподіяний збиток та не було враховано того, що засуджений визнаний винним у вчиненні тяжкого злочину і у момент його скоєння перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Засуджений, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги прокурора, послався на те, що на його думку ухвала апеляційного суду є законною і обґрунтованою, а тому просив залишити її без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати з підстав, зазначених у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання " № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) , суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують покарання.

При призначенні засудженому покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 187 КК України, суд апеляційної інстанції навів у своїй ухвалі переконливі мотиви прийняття такого рішення. Зокрема, суд врахував щире каяття засудженого та визнання ним своєї вини у скоєному, дані про його особу, який за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, частково відшкодував заподіяну шкоду. Крім того, апеляційний суд взяв до уваги стан здоров'я ОСОБА_5, а також позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні засудженого.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини обґрунтовано визнані судом як такі, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають можливість призначити ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, отже ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення щодо ОСОБА_5 за м'якістю призначеного йому покарання, внаслідок застосування ст. 69 КК України.

Таким чином, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 відсутні.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.