Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М., суддів Швеця В.А., Кульбаби В.М.,за участю прокурора Деруна А.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 жовтня 2012 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2011 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки з покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що 08 лютого 2011 року в період часу з 16 до 18 години, за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, незаконно придбав та зберігав з метою збуту психотропну речовину - метамфетамін, вагою 0, 6288 г, яку 08 лютого 2011 року в м. Виноградові, по вул. Ардовецькій, 2А, збув громадянину ОСОБА_6 за 2800 гривень.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. Вказує, що судами, на його думку, не враховано належним чином того, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, пов'язаний зі збутом особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, що свідчить про підвищену ступінь суспільної небезпеки засудженого, тому застосування до нього ст. 75 КК України вважає неможливим. Також прокурор стверджує, що судом не було враховано того, що ОСОБА_5 вчинив злочин з корисливих мотивів, а тому, незастосування до нього додаткового покарання у виді конфіскації майна є безпідставним.

Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд при перегляді справи, вийшов за межі поданої апеляції, не зазначивши в чому конкретно це мало місце.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу та просив скасувати судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують покарання. Суд, звільняючи засудженого від відбування покарання із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, навів у вироку відповідні мотиви.

Зокрема, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, судом враховано тяжкість вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, дані про його особу, а саме те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, утримує сім'ю та виховує неповнолітнього сина. Обставиною, що пом'якшує покарання визнано щире каяття засудженого у вчиненому. Все наведене дало підстави суду вважати, що виправлення ОСОБА_5 можливе без реального відбування ним основного покарання з встановленням іспитового строку та без призначення передбаченого санкцією статті додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Тому, колегія суддів вважає безпідставним посилання прокурора про неврахування судом ступеня тяжкості вчиненого злочину та корисливого мотиву, як обтяжуючу покарання обставину. З обвинувального висновку вбачається (т. 1 а.с. 176-188), що органами досудового слідства не було зазначено жодної обтяжуючої ОСОБА_5 покарання обставини, тому суд діяв в межах пред'явленого засудженому обвинувачення, що відповідає вимогам ст. 275 КПК України.

Доводи касаційної скарги про безпідставне звільнення засудженого від додаткового покарання у виді конфіскації майна також є помилковими, оскільки виходячи з рекомендацій Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК України передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня.

Твердження прокурора, які містяться в касаційній скарзі про те, що апеляційний суд при перегляді справи, вийшов за межі поданої апеляції не конкретизовані у самій скарзі, а тому колегія суддів не відносить їх до предмету касаційного перегляду.

Ухвала апеляційного суду, в якій детально викладено всі доводи апеляційної скарги прокурора і на них надано мотивовані відповіді, відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування судових рішень щодо ОСОБА_5 відсутні.

Істотних порушень судами вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області залишити без задоволення, а вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 04 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.