5-4487км12 Про незаконний збут психотропних речовин - 23.10.2012 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 жовтня 2012 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 15 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2011 року.

Вказаним вироком засуджено:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що в силу ст. 89 КК України судимості не має,

за ч. 3 ст. 307 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк

9 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Республіки Молдова, раніше судимого вироком Сокальського районного суду Львівської області від 21 травня 2010 року за

ч. 2 ст. 332 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та на підставі

ст. 75 КК України звільненого від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,

за ч. 3 ст. 307 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк на 9 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного ОСОБА_2 за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 21 травня 2010 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Вирішено долю речових доказів, постановлено стягнути з

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно грошове відшкодування судових витрат.

Апеляційний суд апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_2 і захисника останнього - ОСОБА_3 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_2 - без зміни.

Водночас апеляційний суд виніс окрему ухвалу, якою довів до відома прокурора Чернівецької області обставини, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_2, про причетність до вчинення злочину у сфері обігу психотропних речовин особи на ім'я ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (котрий, як указав засуджений ОСОБА_2, також причетний до вчинення цього злочину) для відповідного реагування, перевірки цих обставин та прийняття рішення у справі.

Вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнано винними і засуджено за те, що вони 18 вересня 2010 року приблизно о 13:30 на автомобілі марки «Шевроле Лачетті» (реєстр. № НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_7 прибули до ринку АДРЕСА_1

м. Чернівцях. Там їх при спробі незаконного збуту психотропних речовин затримали працівники міліції, котрі під час огляду вказаного автомобіля виявили та вилучили 1010 таблеток, які ОСОБА_4 та ОСОБА_2 незаконно придбали, зберігали та перевозили з метою збуту. Згідно з висновком експерта надані на дослідження таблетки та порошкоподібна речовина містять усвоєму складі психотропну речовину 1-(4-хлорфеніл)-піперазин масою 55,505 г та 0,292 г відповідно та загальною масою 55,797 г, що є особливо великим розміром.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить постановлені у справі щодо ОСОБА_2 судові рішення скасувати, а справу направити на нове (додаткове) розслідування через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки повідомленим його підзахисним ОСОБА_2 новим важливим обставинам про те, що у вчиненні злочину, передбаченого

ч. 3 ст. 307 КК України, брала участь ще одна особа, котра організувала, перевозила та передала для збуту наркотичний засіб.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального, істотне порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

У доповненнях до цієї касаційної скарги засуджений ОСОБА_4 звертає увагу касаційного суду на те, що місцевий суд усупереч вимогам

ч. 2 ст. 93 КПК України неправильно визначив порядок стягнення судових витрат із засуджених.

Заслухавши доповідь судді, захисника засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу захисника ОСОБА_3, думку прокурора, який вважав, що постановлені у справі судові рішення підлягають зміні в частині стягнення судових витрат, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи та доповненнях до скарги засудженого ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягає, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_9 - частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Зі змісту зазначеної норми закону випливає, що підставами для зміни або скасування судових рішень у касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину й особі засудженого.

У касаційних скаргах захисник ОСОБА_3 та засуджений

ОСОБА_4, вони фактично посилаються на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, досудове слідство й судовий розгляд було проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону; порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судового рішення, у справі не допущено, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні незаконного придбання, зберігання, перевезення з метою збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб (тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України) відповідає фактичним обставинам справи, він обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, досліджених, належно оцінених судом і детально викладених у вироку. Цей висновок місцевий суд мотивував, зокрема: показаннями свідків ОСОБА_10 та

ОСОБА_11, ОСОБА_7, оголошеними в ході судового слідства показаннями свідка ОСОБА_12; постановою про проведення оперативної закупки, актами огляду покупця; даними, що містяться у протоколі огляду транспортного засобу від 18 вересня 2010 року, протоколі відібрання зрізів нігтів та змивів з рук ОСОБА_4 і ОСОБА_2; даними, що містяться у висновках експертів та на інших доказах, яким суд дав належну оцінку.

Ретельно дослідивши наведені докази в їх сукупності, давши всебічну, повну й об'єктивну оцінку зібраним і дослідженим у справі доказам, врахувавши встановлені у справі фактичні обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину, передбаченого

ч. 3 ст. 307 КК України. Кваліфікація дій останніх за вказаною нормою кримінального закону є правильною.

Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів перевірив апеляційний суд. При цьому він не встановив порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки доказів, наведених місцевим судом у вироку, а стосовно доводів засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 в апеляціях навів відповідні мотиви їх необґрунтованості.

Таким чином, прохання захисника про необхідність скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 та направлення справи на нове розслідування колегія суддів вважає безпідставними.

Непереконливими є також доводи в касаційних скаргах про те, що призначене ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених. Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що покарання було призначено згідно з вимогами ст. 65 КК України, оскільки його обрано з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого ними злочину, даних про осіб засуджених, а також з урахуванням відсутності обставин, що обтяжують і пом'якшують.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_4 та ОСОБА_2 покарання, його вид і строк суд визначив правильно; воно є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення, на думку колегії суддів, немає.

Апеляційний розгляд справи було проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би були підставою для скасування судових рішень у справі, не виявлено.

Водночас усупереч вимоам ч. 2 ст. 93 КПК України суд стягнув із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 4651,2 грн за проведення експертиз солідарно, хоча відповідно до вказаної норми закону мав визначити розмір стягнення цих витрат у дольовому порядку з кожного із засуджених, ураховуючи при цьому ступінь винності кожного з них та їх майновий стан. У зв'язку з наведеним на підставі ч. 1 ст. 398 КПК України судові рішення у частині стягнення судових витрат підлягають зміні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 15 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від

22 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України у Чернівецькій області по 2325,6 грн з кожного у рахунок відшкодування судових витрат на експертні дослідження.