Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г. О.,

суддів: Сахна Р. І., Міщенка С. М.,

за участю прокурора Таргонія О. В.,

представника ТОВ СП «Нібулон» ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 жовтня 2012 року матеріали провадження за касаційною скаргою представника ТОВ СП «Нібулон» в особі заступника генерального директора ОСОБА_1 на постанову Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 жовтня

2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2012 року,

Слідчий прокуратури Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_2 у ході розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом розтрати зерна ТОВ СП «Нібулон» та інших поклажодавців, яке зберігалося на елеваторі ТОВ «Надежда», в порядку, передбаченому

ст. 97 КПК України, провів дослідчу перевірку, за результатами якої 07 квітня 2011 року відмовив у порушенні кримінальної справи щодо колишнього директора філії «Харківська» ТОВ СП «Нібулон» ОСОБА_3 за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених статтями 191, 364, 365, 366, 367 КК України.

Відповідно до цієї постанови слідчий встановив, що 01 грудня

2008 року між ТОВ СП «Нібулон» в особі начальника відділу ОСОБА_4 та ТОВ «Надежда» в особі директора елеватора ОСОБА_5 було укладено договір складського зберігання зерна до 01 квітня 2009 року, відповідно до якого ТОВ СП «Нібулон» передало на зберігання ТОВ «Надежда» зерно кукурудзи в кількості 8 258,854 т.

25 лютого 2009 року між указаними товариствами було укладено додаткову угоду про продовження строку цього договору і продовжено термін зберігання зернової культури до 15 червня 2009 року.

02 квітня 2009 року комісія, до складу якої увійшли працівники

ТОВ «Надежда», провели інвентаризацію зерна кукурудзи на зерновому складі цього товариства і виявили, що на кусті банок № 1 виникла тріщина, що призвело до псування зерна в кількості 3500 т, а в подальшому це зерно було вивезено на смітник, що підтверджується даними журналу вагаря з вивозу зерновідходів елеватору та поясненнями працівників ТОВ «Надежда».

Крім того, протягом дії вказаного договору представники

ТОВ СП «Нібулон», а саме ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 спільно з працівниками ТОВ «Надежда» проводили огляд кукурудзи, яка зберігалася на елеваторі, складали акти обстеження (від 24 квітня та 14 травня 2009 року), а також службові записки.

24 квітня 2009 року вказані особи візуально виявили та зафіксували факт зігрівання зерна кукурудзи та його порчі. ТОВ «Надежда» проводило відвантаження кукурудзи з елеватора, орендованого в ДП ДАК «Хліб України», «Хлібна база № 84», на адресу ТОВ СП «Нібулон» зерно кукурудзи в кількості 1452 т, а в подальшому ТОВ «Надежда» відправила на адресу вказаного підприємства чотири вагони-зерновози зерна кукурудзи, які ТОВ СП «Нібулон» не прийняло з мотивів невідповідності державним стандартам та технічним умовам.

Крім того, в ході слідства було встановлено, що в період

2008-2010 років у жодних відносинах громадянин ОСОБА_10 із

ТОВ «Надежда» не перебував.

05 жовтня 2011 року заступник генерального директора

ТОВ СП «Нібулон» ОСОБА_1 подав скаргу на постанову слідчого прокуратури про відмову в порушенні кримінальної справи до Нововодолазького районного суду Харківської області. Постановою цього суду в задоволенні цієї скарги було відмовлено.

Апеляційний суд апеляцію ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову місцевого суду - без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та про направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неповнотою проведеної за заявою скаржника перевірки, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, який просив розгляд матеріалів провадження за скаргою перенести через відсутність матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, перевіривши та дослідивши матеріали провадження за скаргою, обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог статей 94, 99 КПК України кримінальну справу може бути порушено тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. Згідно з ч. 1 ст. 99 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи за відсутності підстав для її порушення.

Згідно зі ст. 236-2 КПК України суддя витребує матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні справи, ознайомлюється з ними і повідомляє прокурору та особі, яка подала скаргу, про час її розгляду. В разі необхідності суддя заслуховує пояснення цієї особи. Розглянувши скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя залежно від того, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги статті 99 цього Кодексу, приймає одне з таких рішень: 1) скасовує постанову про відмову в порушенні кримінальної справи і повертає матеріали для проведення додаткової перевірки; 2) залишає скаргу без задоволення.

З матеріалів провадження за скаргою вбачається, що місцевий суд під час розгляду скарги ОСОБА_1, заслухавши пояснення прокурора, встановив, що підстав для задоволення скарги немає та зазначив, що перевірку за заявою ОСОБА_1 проведено повно, всебічно і об'єктивно.

З таким висновком колегія суддів погодитися не може і вважає, що при розгляді скарги ОСОБА_1 суд не дотримався вимог кримінально-процесуального закону, оскільки про час і місце розгляду скарги жодним чином не повідомив ТОВ СП «Нібулон», матеріалів, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, не витребував та в судовому засіданні не дослідив.

Ці порушення КПК України (1001-05) залишилися поза увагою й апеляційного суду, який у свою чергу, всупереч вимогам ч. 1 ст. 382 КПК, також розглянув апеляцію ТОВ СП «Нібулон» за відсутності матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, викладених в апеляції скаржника доводів стосовно неповноти проведеної перевірки не перевірив і не спростував.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції обмежився лише формальним висновком про те, що оскільки у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_11 суд прийняв рішення, яке зараз знаходиться на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а тому підстав для задоволення апеляції та скасування постанови місцевого суду не вбачається.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення постановлено з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді суду слід усебічно, повно й об'єктивно дослідити матеріали, на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи, дотриматися вимог ст. 236-2 КПК України, перевірити доводи, викладені у скарзі, і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника генерального директора

ТОВ СП «Нібулон» ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 жовтня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від

15 березня 2012 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою направити на новий судовий розгляд.